Брати Капранови видають свій закон
Українські письменники та видавці Віталій та Дмитро Капранови готують до друку нову книжку. Вона вже готова і у серпні має вийти друком у їхньому власному видавництві «Зелений пес».
– Кучма і Янукович видали свої книжки! – сміються брати Капранови, – а чим ми гірші? Вони – наш основний стимул до впорядкування цієї книжки!
До неї увійшли статті на різну тематику. Книга містить чотири розділи.
Перший розділ – «Українська мова – це не хрін моржовий». Він присвячений мовному питанню в Україні.
Найбільш відомі статті:
– «Дорогі українці»,«Україна молода», 2003 р.
– «Українська мова – це не хрін моржовий»,«Українська правда», 2004 р.
– «Закриваємо тему, або Востаннє про мовне питання», «Дзеркало Тижня», 2007 р.
Другий – «Дядя Толя Унітаз» – співвідношення політики, економіки та культури в суспільстві.
Найбільш відомі статті:
– «Бидло (PS. Візьми олігарха в родину)», «Майдан», 2004 р.
– «Дядя Толя-Унітаз», «Оглядач», 2007,«Українська правда», 2006 р.
– «Шустер, курви і футбол», «Оглядач», 2007 р.
«Ви(ї)бори» – публіцистика часів Президентських виборів 2004-го р. та Парламентських виборів 2006 р.
Найбільш відомі статті:
– «Так! (вашу мать)», «Майдан», 2005
– «Ви(ї)бори», «Майдан», 2004
– «Клаузула як секретна зброя політтехнолога», «Українська Правда», 2006
Останній розділ – «Книжкова революція» повністю присвячений книжковій політиці України.
Найбільш відомі статті:
Виступ на парламентських слуханнях 20.04.2005
– «Книжкова революція», «Книжковий клуб+», 2003 р.
– «Зранку в газеті, ввечері – в клозеті», Телекритика, 2004 р.
– «Деякі аспекти споживання крові російськомовних немовлят», Книжковий огляд,
2003 р.
У вересні відкриється веб-сайт, присвячений обговоренню заторкнутих в книзі проблем.
– Публіцистику ми пишемо з 2002 року. – кажуть брати Капранови. – З цього часу накопичилося матеріалу дуже багато. Наприклад, що таке державна мова і навіщо вона потрібна державі? Подібні питання ігнорують засоби масової інформації. Життя ніхто не відміняв. Восени минулого року ми їздили в Рівне – продавали книжки на вулиці. Дядько підійшов до нас і сказав, що це художня література, а не публіцистика, тому він це не купить. Тож ми вирішили, чому б не видати нашу публіцистику?
Письменники з усіх виділяють власну статтю «Закон Братів Капранових», в якій досліджується залежність результатів голосування на президентських виборах від кількості бібліотек в регіонах України.
– Іноді волосся дибки стає, коли ми перечитуємо книгу. – Коли ми описували тактику революції. Але ми ніколи не пишемо з просвітницькою метою. Ми ділимось думками. В ВУЗах колись читали кілька лекцій – це зовсім не те. Треба шукати висновок разом з читачем, а не щось вбивати в голову. Водночас ми робимо висновки легко і просто, не навантажуючи читача – це наш фірмовий стиль.
В книзі близько 300 сторінок А коштуватиме вона біля 10 гривень у м’якій палітурці.
– Думки, які в ній коштують значно дорожче, – додають Капранови.
