Колекція сексуальних пригод і колекція стереотипів у романі Наталки Сняданко

Сняданко - Колекція пристрастейНаталка Сняданко своєю «Колекцією пристрастей» продовжила популярну в «сучукрліті» тематику любовних пригод молодої українки. Нинішня варіація, на відміну від майже гламурних, багатих на екзотику сексуальних історій Ірени Карпи, носить виразну печать галицького походження й двох вищих освіт головної героїні. От тільки чи змінилося кардинально від цього бодай щось?

Знову маємо справу з альтер его героїні, яка від авторки практично нічим не відрізняється. Олеся Підобідко (який натяк у прізвищі, чи не так?) – теж проста галицька дівчина, що закінчила Львівський і Фрайбурзький університети і, очевидно, повторила ще багато життєвих реалій Сняданко. Вона (я маю на увазі як письменницю, так і героїню) розгортає свою розповідь, поділивши її на «пристрасті» в кількості семи – за кількістю «кавалерів» (далеко не про всіх з них можна вжити це слово без лапок). Читач, по ідеї, має бути заінтригований назвами цих розділів – «Математичні пристрасті», «Страсті по-русскі», «Аристократичні пристрасті» і т.д. На справі авторка часто-густо інтриги цієї не вдовольняє, але на сприйняття змісту це особливо не впливає.

Отже, що ж оригінального можна знайти в книжці Наталки Сняданко з погляду на сюжет? Письменниця хоче вразити простого читача зразка 2006 року описами: дурнуватих забобонів і звичаїв у типовій консервативній галицькій родині; сміховинної з нинішнього погляду «сексуальної революції» в типовій школі кінця 80-их; типового представника львівської технічної інтелігенції; типової німецької родини (висміюючи їхнє життя майже за Задорновим); типового італійського емігранта… Слово «типовий» взагалі можна застосувати практично до всіх героїв книжки, крім, власне, самої героїні: вважаючи себе інтелектуально вищою від усіх описуваних людей, і навіть маючи на це деякі підстави, Олеся Підобідко отримує моральне право розповідати про свої пристрасті з іронією чи сарказмом, що успішно й робить. Але розповідає вона майже без снобства, легко і невимушено, через що «Колекція» читається дуже цікаво – і це неабиякий плюс роману.

Назву книжки з повним правом можна передразнити, обізвавши «Колекцією стереотипів» – настільки сильно в ній акцентується або на типовості, або, зрідка, на ексцентричності (але дуже типовій ексцентричності!) характерів. Тільки героїня на їхньому тлі виглядає «нормальною». Це виростає в іронічний, розрахований на маси роман. Маємо чудовий приклад популярної літератури, і саме на цьому слід було закцентувати увагу видавцям в оформленні книжки – що, на мою думку, вони виконали тільки наполовину. «Ідеальне читво для домогосподарок» – це сказано в анотації до «Гімну демократичної молоді» Жадана, але значно більше пасувало би саме до «Колекції пристрастей» Наталки Сняданко. Щоправда, домогосподарки ці, звісно, повинні бути достатньо сучасними – часто-густо сексуальні сцени змушують червоніти, і мені здається, подеколи авторка трішки перестаралась у своєму натуралізмові.

Крім власне семи пристрастей, в книжку вміщено два додатки, названі «теоретичним» і «практичним» – у першому авторка-філолог незграбно, але досить цікаво висміює уривки з українських поезій про кохання; в другому продовжується, тепер під прикриттям науково-популярного жанру, іронізування над «порядною дівчиною з порядної галицької родини».

А один із найсмішніших епізодів книжки, як на мене, – передмова Андрія Куркова до неї. Ні, маститий письменник пише про Наталку Сняданко цілком серйозно, але з його слів виходить, що до неї в Україні ніхто відверто не торкався питання сексу, і вона може спричинитися в незвичних до такого українських читачів до інфаркту, і взагалі «Колекція пристрастей» – «найяскравіший за останній час приклад живої літератури». Пан Курков, очевидно, зі своїх сучасників читав тільки Загребельного і Сняданко, якщо вже приходить до таких висновків.

У цілому ж перед нами – дуже непоганий, цікавий, легкий роман, написаний українкою, про українку, для українок (і українців також). Не розраховуйте на глибокі інтелектуальні рефлексії, на філософські роздуми про долю нації, на алюзії, ремінісценції та підтексти. Просто отримуйте задоволення – ні галичанство, ні дві вищі освіти не роблять роман Наталки Сняданко вищим від розуміння звичайної людини.