«Нова проза»: непрогнозовані тексти молодих письменників

Вийшов 5 том альманаху сучасної української літератури «Нова проза». В альманасі зібрані твори молодих, ще майже невідомих, проте, без сумніву талановитих людей. Це нова сучасна проза, проза, що твориться новим поколінням, проза, яка «тим і цікава, що її неможливо спрогнозувати чи передбачити, що тут можна відшукати те, що дише щойно народжується і тільки починає визрівати в головах молодих, амбіційних і неперевершених геніїв».

Тож в цьому томі альманаху на суд читачів представлені роботи таких «амбіційних геніїв» як Євген Довгий, Ігор Збирун, Марія Козиренко, Оля Криворучко, Лєра Лауда, Рена Одуванчик, Наталія Осипчук, Олександр Пащенко та Юрій Ситчук (головний редактор альманаху).

Хочеться виділити роботи Марії Козиренко, Лєри Лауди та Олі Криворучко. Замальовки Марії Козиренко «« – це доволі зрілі тексти, які майже не мають присмаку графоманства. Вони – про життя, про його відносність, заплутаність, туманність і... простоту. Така собі м’яка і чомусь, здається, волога маса слів, фраз, їх змістів і підтекстів, у яку читач поступово заглиблюється. Читання хочеться порівняти зі стрибками на місяці – повільними, довгими, які дарують певний спокій і невагомість.

Лєра Лауда у своїх психологічних нарисах намагається показати справжню людську сутність і душу, зриваючи з них усе лахміття та прикраси. Вибух емоцій, загострення світосприйняття, надто яскраві або надто затерті кольори світу – такою людина стає, коли переживає певну кризу, депресію, розчарування. Коли її захоплюють у полон емоції і імпульси, емоції – потужні, а імпульси – випадкові та не передбачувані; вона перетворюється на беззахисну, а отже справжньою, дійсно щиру та відкриту істоту. Саме в такі моменти «беззахисності» (а часом і безвиході) Лєра й зображує людей. Твори Олі Криворучко хочеться назвати не інакше як нотатками - це інтимні, щирі, часом наївні спостереження і замальовки з життя. Вони як монета, мають аверс на реверс – з одного боку це шматочки душі авторки на папері, з іншого – те бачення, той вінегрет, яким більше чи менше завалені душі кожної людинки.

Збірка, звісно, не ідеальна. Доволі простеньке (щоб не сказати: примітивне) оформлення, відсутність цікавих дизайнерських рішень, якихось «фішок», котрі б запам’яталися чи принаймні звернули на себе (а отже і на альманах) увагу. Щодо наповнення, то як вже було сказано, безумовно є цікаві роботи. Є твори ще доволі свіжі (не скажу – графоманські, просто вони поки дещо зелені), і це нормально, адже автори – молоді, роблять нехай не перші, але другі, треті, четверті кроки у письменницькій кар’єрі. Вони мають виписатися, а їхні твори настоятися. Тож, «Нова проза» це для кожного з них лиш ще один крок, ще одна можливість заявити, може й не надто голосно, про себе.

Альманах можна придбати в книгарнях Києва, Луцька, Рівного, Львову, Тернополя, Житомира та Івана-Франківська.