Видавництво «Грані-Т»: від «ЖЗЛ» до «ЖВД»

У наш постмодерний (чи навіть пост постмодерний) час кардинально нових ідей вигадати надзвичайно складно. Тому й доводиться, скажімо так, «творчо перевтілювати» давно знане і відоме. Як, наприклад, надзвичайно вдало видавництво «Грані-Т» для назви нової книжкової серії адаптували суперпопулярний, говорячи сучасною мовою, «бренд» радянських часів «ЖЗЛ» – «Жизнь замечательных людей», перетворивши його на «ЖВД» – «Життя видатних дітей».

Принаймні, дебютна книга цієї серії «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфганга Моцарта, Ганса Християна, Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» аж ніяк не вийшла «глевким млинцем». Письменниця має багатий досвід літературного опрацювання життєписів відомих особистостей, до того ж між читачками жіночих журналів та дітьми все ж таки є дещо спільне. Принаймні дві найголовніші педагогічні функції – освітню і виховну – книга виконує. По-перше, вона у доступній формі розповідає про цікаві випадки з дитинства відомих людей, котрі прославилися у різних галузях знань: науковець Блез Паскаль, музикант Вольфганг Моцарт, казкар Ганс Християн Андерсен, художниця Катерина Білокур та кіноактор Чарлі Чаплін. Ясна річ, для дорослих багато цих історій є відомими, але для дітей, впевнений, це буде відкриттям.

Хоча, написавши в анотації про «несподіваний моральний підтекст» книги, видавці, на мою думку, трохи передали куті меду, але чому всі ці історії, безсумнівно, навчають – так це вірити у свій талант (адже кожна дитина є обдарованою) і боротися за здійснення своєї мрії. Адже не завжди талант одразу яскраво виявляє себе, як у малих Паскаля чи Моцарта, Над тобою можуть знущатися оточуючі, як над юним Андерсеном, тебе можуть не розуміти батьки, як Катрусю Білокур, або коли ти з ранніх літ маєш заробляти собі на життя, як Чаплін – але все це у жодному разі не має завадити тобі стати відомою і шанованою людиною у майбутньому.

Зрозуміло, видатних особистостей за часи існування людства піднабралося багатенько, та й талановитих українських письменників теж немало, тому другі продовжують писати про дитинство перших у відношенні: один до п’яти-шести.

Так у другій книзі серії відомий дитячий письменник Сашко Дерманський зупинився на юних роках Авіценни, Олександра Суворова, Олександра Довженка, Уолта Диснея та Пеле. Найбільш сумнівною мені у цій “компанії» видається доцільність включення Довженка, адже свої дитячі роки він сам прекрасно описав у “Зачарованій Десні». Та й показати, як з юних літ малий Олександр проявляв талант саме до кіномистецтва – дуже складно, на відміну від виняткового інтелекту Авіценни чи видатних спортивних здібностей Пеле. Власне, розділи про Авіценну та Пеле є найбільш рівними. Бо, наприклад, у випадку з Суворовим два останні оповідання помітно не такі яскраві як перше. Уолтом Диснеєм ситуація схожа: планки, поставленою першою надзвичайно дотепною історією, решта, на жаль, не досягає. Хоча, цілком можливо, це так видається на прискіпливий дорослий погляд, а дітям, котрим впали до вподоби інші чудові книги Сашка Дерманського, всі вони стануть однаково улюбленими.

А от наступна книга серії «Життя видатних дітей» «Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку та Вінстона Черчілля» розрахована, напевно, на аудиторію, як прийнято говорити, середнього і старшого віку. Адже відрізняється вона від решти книг серії і за формою, і за змістом. Якщо раніше біографічна довідка про героя оповіді давалася тільки наприкінці кожного розділу, то Олесь Ільченко крім цього робить ще й невеличке вступне слово. І це є цілком виправданим, оскільки сучасні підлітки якщо навіть і знають Лесю Українку, Жюль Верна та, здебільшого завдяки відомому «коду», Леонардо да Вінчі, то от з Ліннеєм, Рокфеллером та Черчіллем можуть бути певні труднощі. І з огляду на вищенаведений перелік імен, виклад оповіді у цій книзі помітно доросліший, серйозніший та витриманіший, хоча й не без певної долі пафосності, як, наприклад, у випадку з Лесею Українкою.

Як бачимо, серія «Життя видатних дітей» поповнюється і, завдяки участі кожного разу іншого автора, урізноманітнюється. Трохи «світлого смутку» ви знайдете у книзі від Ірен Роздобудько; натомість захочете більше веселощів та дотепів – читайте Сашка Дерманського, а якщо ваші діти схильні до знань і науки – погортайте разом Олеся Ільченка. Адже хто знає – можливо саме завдяки книгам ваш малюк стане у майбутньому одним із героїв серії «Життя видатних дітей».