категорії: стаття

Як українські виконавці володіють українською? А кому варто звернутися до репетиторів?

Святослав ВакарчукТакі гурти, як Скрябін, Океан Ельзи, Бумбокс, Друга Ріка та Тартак потрапили під дослідження журналіста SUMNO.com. Нашою метою було визначити – яка з найвідоміших українських поп-рок команд має найправильнішу вимову. Виявляється, ліпше за всіх українську знає Андрій Кузьменко і Святослав Вакарчук. А от Андрій Хливнюк українську використовує радше як іноземну.

«Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш», - говорить українське народне прислів’я. За вимовою, інтонацією можна вгадати і настрій людини, і її почуття, і приховані бажання. Правильна вимова полегшує загальне сприйняття інформації, яку прагне донести мовець, привертає більшу увагу слухачів, свідчить про рівень освіченості, говорить нам про соціальний статус людини.

Ця тема є надзвичайно актуальною сьогодні. Молодь зазнає серйозних впливів з боку своїх кумирів, наслідує їхні манери, звички та, природно, вимову. Для української сучасної молоді, більшість з якої – маємо дивитися правді у вічі – є русифікованою або живе в русифікованому середовищі, взірцем вимови, яку потрібно наслідувати, часто стають улюблені музичні виконавці.

У школі з усіх правил фонетики наголошують лише на одному: звука [щ] в українські вимові не існує. Часто-густо й самі вчителі в побуті розмовляють виключно російською, що дає сильний відбиток під час проведення уроків українською мовою. Відповідно до цього виникає питання: як дитині, яка виростає в русифікованій сім’ї ввібрати в себе основні правила вимови? Вона починає прислухатися до навколишнього середовища, зокрема, і до співаків.

Маємо усвідомлювати, що рівень знань з орфоепії фактично є прямо пропорційний культурному рівню, тому цьому питанню потрібно відводити чільне місце. Кожна мова має свої особливості реалізації в мовленні. Правило, яке часто можна почути в шкільних закладах «Як пишемо, так і говоримо» фактично є неприйнятним для жодної з мов, оскільки звуків є набагато більше, ніж літер. Достатньо згадати кількість літер у латинському, арабському, кириличному алфавіті, додати до цього наявність дифтонгів, трифтонгів, спеціальних надрядкових та підрядкових позначень, щоб зрозуміти складність передачі на письмі вимови.

Різниця між українськими правописом і вимовою насправді досить значна, щоб не звертати на це відповідної уваги. Отже, пропонуємо вашій увазі аналіз порушень орфоепічних норм у піснях гурту «Друга Ріка».

Порушення орфоепічних норм у піснях гурту «Друга Ріка»

Валерій ХарчишинМи розглядаємо загальні біографічні відомості лідера гурту «Друга Ріка» Валерія Харчишина з метою виявлення певних чинників, які могли б вплинути на його вимову в піснях. Соліст гурту «Друга ріка» народився у смт. Любар Житомирської області, живе в Києві приблизно з 1999 року, «у сім’ї розмовляє по-українськи, з хлопцями з групи – по-російськи». Для аналізу беремо пісні «Сам Собі Острів» (2005 р.) і «Кінець Світу» (2007 р.). У піснях відчувається двомовність виконавця. В. Харшичин спрощує вимову звукосполучення [шч], що позначається на письмі літерою щ, до пом’якшеного [ш`]: /краш’е/; не завжди зберігає перехід /в/ до /Ў/, замінюючи його фонемою /ф/. Варто зазначити, що в пісні «Сам Собі Острів» 2005 року ця помилка прослідковується переважно в позиціях на початку слова перед глухими приголосними, перед дзвінкими такої помилки не спостерігаємо, тут зберігається перехід /в/ в /Ў/. У пісні «Кінець Світу» орфоепічна помилка при субституції /в/ на /ф/ перед глухими приголосними зберігається. Співак не дотримує асиміляцію за глухістю (шиплячий-свистячий): /повернешс’а/. Також часто відбувається заміна твердого [ч] палаталізованим [ч’], що помічаємо в пісні «Кінець Світу». Щоб проспівати слова більш музично, В. Харчишин спеціально подовжує вимову слова: /к’ін:ец’/.

Маємо зазначити, що фронтмен гурту «Друга Ріка» в цілому припускається найбільш типових помилок, які ми так чи інакше можемо спостерігати по всій території держави.

Порушення орфоепічних норм у піснях гурту «Бумбокс».

Андрій ХливнюкМаємо також деякі біографічні дані про Андрія Хливнюка, лідера гурту «Бумбокс», представника центральної України: «1979 року чудом мені вдалося народитися в Черкасах. Ріс-ріс-ріс, навчався у школі, гуманітарному університеті ім. Б.Хмельницького. У 2001 році після перемоги на фестивалі «Перлини сезону» гурту «Мандариновий рай» [до якого входив А.Хливнюк], ми переїхали до Києва…».

Для аналізу були взяті пісні «Happy End» (2006 р.) та «E-mail» (2005 р). У цілому відчувається сильний вплив російської мови. Маємо підстави говорити, що саме ця мова є для А.Хливнюка домінантною в повсякденному житті. Співак сильно пом’якшує вимову дзвінких шиплячих (/ч’уйу/), не дотримує асиміляцію за глухістю (шиплячий-свистячий): /посм’іхайешс’а/. Спостерігається постійна субституція звука [в] на [ф] у всіх без виключення випадках, коли він має переходити в [Ў], що дуже сильно ріже слух. Також маємо в озвучуванні постійне спрощення вимову звукосполучення [шч], що позначається на письмі літерою щ, до пом’якшеного [ш`]: /дош’у/. А. Хливнюк також оглушує дзвінкі приголосні на кінці слів, особливо це стосується дзвінких шиплячих: /такош/. Окремо акцентуємо увагу на досить незвичну помилку, яка не траплялася більше в жодного з обраних для дослідження співаків: лідер гурту «Бумбокс» у деяких словах настільки активно вимовляє звук [е], що останній можна позиціонувати вже як [æ]. Це ми спостерігаємо в слові «зберегти»: /збæрегти/. Окрім цього, дуже цікавим є ще одне фонетичне порушення. Андрій Хливнюк інколи вимовляє фонему [и], напружуючи язик трохи більше, ніж це потрібно, в результаті чого звук переходить з розряду переднього ряду ([и]) до середнього ([ы]), характерного для російської вимови: /кышен’і/. Також маємо надто відкрите звучання фонеми /е/ в тих випадках, де воно мало б наближатися до /и/: /пере ливали/, /тримайе/.

В цілому, аналіз пісень, озвучених фронтменом гурту «Бумбокс», дає можливість твердити про надзвичайно сильний вплив російської вимови, інколи несвідоме бажання полегшити вимову звуків (заміна [шч] та [Ў]), а також про особливості говору самого виконавця (поява у вимові звуків [ы] та [æ]).

Порушення орфоепічних норм у піснях гурту «Тартак»
Сашко ПоложинськийМи розглядаємо загальні біографічні відомості лідера гурту «Тартак» Олександра Положинського для того, щоб мати уявлення про основні чинники, які могли б вплинути на його вимову в піснях. «Положинський Олександр Євгенович народився 28 травня 1972 року, у місті Луцьку. Освіта - вища економічна (економічний факультет Луцького державного технічного університету, спеціальність економіка підприємства) та військовий інтернат у Львові». Мовне середовище мовець змінив приблизно в 1999 році, коли переїхав до Києва.

Для аналізу ми взяли такі пісні «Я Не Хочу Бути Героєм України» (2004 р.) і «Помирає Твоя Любов» (2006 р.). Для співака є характерними такі помилки, як заміна [Ў] на [ф], але не у всіх випадках. Такий перехід, який, імовірно, викликаний російськомовним впливом, трапляється найчастіше у випадках, коли субституція має відбуватися на початку та всередині слова перед приголосним. Але в абсолютному кінці слова цю помилку ми спостерігаємо не завжди: /сн’іф/, але /сл’іЎ/, /любоф/, але /розмоЎ/. Також часто відбувається заміна твердого [ч] палаталізованим [ч’]. Часто в піснях відбувається спрощення вимови звукосполучення [шч] до пом’якшеного [ш`], хоча інколи вгадується недбале вимовляння у ньому власне звука [ч] в цьому звукосполученні. Це пом’якшення помічаємо в обох піснях без виключення.

Якщо порівняти з піснями раннього періоду, то ми помітимо такі цікаві відмінності: у пісні «Я Не Хочу Бути Героєм України» Олександр Положинський майже у всіх випадках вимовляє /ч/ непом’якшено: /чути/, /почувайемос’а/ (ця ознака фактично повністю зникає в піснях із останнього альбому гурту, де /ч/ стає палаталізованим: /ноч’ами/, /сердеч’ка/ тощо). Окрім цього в пісні «Я Не Хочу Бути Героєм України» помічаємо досить цікаву діалектну особливість: соліст наближає звук /и/ у вимові сполучення –ки до /е/ (у словах «балачки», «вишиванки»).

Отже, серед явних змін у вимові можемо виокремити те порушення, що в пісні 2004 року запису соліст гурту ще вимовляє звук /ч/ у переважній більшості випадків не пом’якшено, а в пісні «Помирає Твоя Любов» 2006 року запису цей звук палаталізується, що, можливо, обумовлене впливом російськомовного середовища.

Порушення орфоепічних норм у піснях гурту «Океан Ельзи»
Святослав ВакарчукНайбільш правильними в озвучуванні щодо фонетичних норм виявилися гурти «Скрябін» та «Океан Ельзи», які представляють західну частину нашої держави, а конкретніше Львівську область.

Отже, розглянемо загальні біографічні дані фронтменів цих гуртів, аби пояснити причину більш правильної вимови в порівнянні з лідерами інших гуртів.

Почнемо з соліста гурту «Океан Ельзи»: Святослав Вакарчук «народився 14 травня 1975 р. у сім’ї львівського професора фізики Івана Вакарчука. 1991-1996 р. — навчання у Львівському Національному (у той час державному) університеті на фізичному факультеті, спеціалізація — теоретична фізика. Крім того в тому ж університеті одержав другу вищу освіту, економічну, спеціальність — міжнародна економіка». Мовне середовище змінив приблизно 8-10 років назад. Таким чином, бачимо, що Святослав Вакарчук до кінця 1990х років жив у Західній Україні, де українська мова активно побутує і є домінуючою серед населення. До того ж, вплив російської не настільки глобальний, якщо порівнювати з центром, півднем і сходом України.

Для аналізу бралися пісні «Відпусти» (2001 р.) і «Коли Тобі Важко» (2007 р.). Соліст гурту спрощує вимову звукосполучення [шч], що позначається на письмі літерою щ, до /ш/, що спостерігаємо в обох зразках для аналізу. У пісні «Відпусти» співак недбало вимовляє звук /д/ у слові «відпусти», що призводить до фактично повного оглушення й перетворення на звук /т/. Перехід /в/ в /Ў/ в необхідних позиціях зберігається не завжди, інколи замінюється на /ф/: /нафколо/, але /наспраЎд’і/ (з пісні «Коли Тобі Важко»), /сказав(ф)/, але /в:ажаЎ/ (з пісні «Відпусти»). Також маємо відзначити повне оглушення дзвінких шиплячих приголосних, яке спостерігається в обох випадках: /вашко/, /але ш/… Однією з помилок також є надто активне наближення /и/ до /е/ в останньому, ненаголошеному складі слова: /в’іри(е)ш/. Окрім цього, однією з помилок є те, що С. Вакарчук надто активно вимовляв ненаголошений /е/, тобто цей звук часто просто не наближається до /и/ («Відпусти»). У пісні «Коли Тобі Важко» ця помилка вже не має місця.

Якщо відшукувати зміни, які з’явилися у мовленні в піснях новіших, то ми також побачимо, що тут частіше звучить фонема /ф/ у кінці слова замість /Ў/, що, імовірно, пояснюється соціолінгвістичним та географічним факторами впливу.

Порушення орфоепічних норм у піснях гурту «Скрябін»
Андрій ХливнюкСхожа біографія з точки зору перебування в неросійськомовному середовищі склалася й у Андрія Кузьменка. Він «народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 долі. Мати Андрія – викладач музики, батько – інженер. У 1981 році батьки переїхали в Новояворівськ – маленьке індустріальне містечко недалеко від Львова. У 1987 році, після повернення з армії, Кузьму погодились перевести до Львова на факультет стоматології. У 1994 році Кузьма одружився на Світлані… Цього ж року він змушений був покинути дружину і переїхати до Києва». Таким чином, бачимо, що Андрій Кузьменко до початку 1990х років жив у Західній Україні, де українська мова є домінуючою серед населення.

Аналізувалися такі пісні гурту, як «Спи Собі Сама» (2004 р.) та «Старі Фотографії» (2005 р.). Маємо відзначити, що шиплячі звуки скрізь зберігають твердість, окрім одного випадку – на початку пісні «Спи Собі Сама», коли звук /ч/ у слові «часом» є напівпом’якшеним. Також маємо в озвучуванні постійне спрощення вимови звукосполучення [шч] у слові «що» до фонеми /ш/, але при цьому дане звукосполучення зберігається у вимові в словах, де така заміна неможлива: /шчасливими/, /крашче/. Співак не дотримує асиміляцію за глухістю (шиплячий-свистячий): /дивишс’а/, / бойішс’а /, а також часто використовує звук /ф/ в якості субституції до /Ў/ в таких словах: /фсьо/, /фсе/, /ф ст’інах/. Цю помилку М. Жовтобрюх виводив як діалектну, досліджуючи вимову жителів Львівської області. Часто на початку слова перед наступним приголосним у виконавця звук /в/ не переходить ні у фонему /ф/, ні в /Ў/, так і залишаючись незмінним: /взагал’і/, /правда/. Інколи можна спостерігати ту ж помилку, що і в Святослава Вакарчука при озвучуванні ненаголошеного звука /е/. Андрій Кузьменко також не завжди наближає його до /и/. Ми не можемо твердити на основі цього, що це одна з діалектних особливостей вимови, але все ж не можемо не звернути увагу на однотипність орфоепічних помилок у виконавців із західного регіону.

Зауважимо, що, проаналізувавши вимовні помилки п’яти гуртів, маємо визнати, що найбільшого впливу російської мови зазнає вимова Андрія Хливнюка, лідера гурту «Бумбокс».

На нашу думку, порушення норм у Святослава Вакарчука («Океан Ельзи») та в Андрія Кузьменка («Скрябін») найменше пов’язані з російськомовним впливом, помилки в них можуть пояснюються як діалектні або під впливом правопису. Серед обраних для аналізу гуртів саме ці два відзначаються відносною правильністю в озвучуванні.

Проаналізувавши орфоепічні помилки на прикладі сучасних українських гуртів, в можемо говорити, що такі чинники, як сильний вплив російської мови, вплив правопису, власне недбале ставлення до озвучення, призводять до вищезазначених орфоепічних помилок. Повторно наводячи нашу тезу про те, яке значення має поведінка музичного кумира для своїх шанувальників, можемо говорити, що питанню орфоепії необхідно приділяти більш серйозну увагу. Артист завжди повинен пам’ятати про ту відповідальність, яка на нього покладається, тому, можливо, проблеми, пов’язані з орфоепічними помилками, можна було б усунути через посередництво репетиторів.