«Янголи, що підкрадаються» Наталки Шевченко

Яскрава руда обкладинка запрошує нас заглянути до нещодавно виданого твору Наталки Шевченко (Очкур) «Янголи, що підкрадаються». Жанр – «психологічна драма з елементами детективу», сповіщає та ж таки обкладинка. Так, читачам доведеться побачити досить трагічні миті з життя героїні, складний вибір, боротьбу, детективне розслідування, але...

Він – твір – такий самий рудісінький, яскравий. Іноді здається, що персонажі самі вирішують, що їм робити. Це як щось, що виношувалось, плекалося, а потім злетіло зграйкою з-під пера, легкою, гіркою, журливою. Про дівчинку, а згодом – юнку Неждану Тиктор, її дивну долю розповідають сторінки, але мовчать про те, чого могли б повчати – ви здогадаєтесь самі.

 
Сюжет – вигадливий, проте в міру, не завмирає на місці, викликає співпереживання через барвисті образи, непересічні особистості. Реальність змальовано зі скептичною оцінкою. Але чомусь її гіркота відтіняється справами героїв, що живуть на цих сторінках.
Світлі заграви мрій та раціональне ставлення до світу – протилежності, які дивним чином уживаються.

Ви мали коли-небудь світанкові мрії? Ніжні, довірливі, легкі, як білісінька фіранка? Будь-які події – не завада їхньому існуванню, навіть якщо чимало гидоти прагне змусити вас сісти і ридати. Цих ситуацій досить і в реальності. А дія відбувається у буремний час перебудови й перетікає у наші дні, розстилаючи перед нами світ, таємниці якого відкриває вечірня кримінальна хроніка будь-якого каналу. Тож не сподіваймося одразу прочитати казку. Все – живе. Мусиш боротися заради виживання чи задля помсти – кому що. Але – кримінальна хроніка і світанкові мрії – дві нерозлучні речі, що б ми собі не вигадували. Світ не без добрих людей – банальне висловлювання, яке знаходить відгук у деяких серцях (після перегляду отої ж хроніки), і тоді народжується щось нове, геніальне, блискуче, яке мовчки творить всі добрі діла цього вертепу. Вони надають присмаку світанкових мрій то прісній, то гіркій долі.

Зеленоока Тиктор виявляє, що іноді навіть чужі люди стають захисниками, й у відповідь підтримує їх, як вони цю дівчину.

Усе у творі Наталки Шевченко серйозне, важливе, іноді смутне та гірке, але оповите дитячою наївністю героїні, іронією, доброзичливістю, навіть коли опиняєшся у найскладнішій ситуації. Перебірливі читачі часом нарікають на сучасні витвори письменників, що твір гірший за попередні, або що спраглі до чогось новенького. Що ж до цього детективно-рудого явища, одна моя знайома у вільний час бігла до «Янголи, що підкрадаються», як мала дитина до обновки. Ви можете шукати чогось інакшого – але це не заперечить самобутності саме цієї книжки.