Шановна, я твір читала, не переймайтесь)

"бомбезна книга" - то є дуже аргументований коментар до книги ) не буду сперечатись)))

Проти Дереша нічого не маю, і навіть люблю його перші три романи )

взагалі, я також іронізую над цим світом - займаючись фотографією - фотографуючи курйози нашого життя:

http://www.fotothing.com/black sun2000

http://www.fotothing.com/black sun2000/archive/13/

якось напишу про все це статтю, - якщо буде час.

Цікава і сказав би - влучна - рецензія. Особливо в тій частині, щодо оцінки шляху до самовиправдання.
Повторюсь - це не тільки просте "я не винен" - а глибоке бажання пройти в темряву своєї душі до кінця. Так і народжуються святі і блаженні: спочатку натовп донестями випробовує, скажемо, "кандидата" плювками і посмішками, і якщо він зламається - він буде просто дурником, якщо ні - можливо стане гуру, вчителем.
проте взагалі вкінці кінців кінець :) все-таки оптимістичний і мені здається переможний- оскільки на могилах порожніх людей не ростуть квіти, а сам пан Асар, можливо, і змінив накраще життя того ж слідчого і його життя було певним доведенням радості життям і дійсно корисної праці у суспільстві
- проте у незвичний спосіб - як в математиці доводять теорему "від противного".
можливо, песимістично сприймається цей роман тому, оскліьки ми так отруєні картинками американської мрії, яскравих щасливих реклам, ситими обличчями в глянцевих журналах, - тому і вічні цінності і вічність скидається щось на "довесок" до них.