Не знаю, я коли писав про першу книжку, то давав її читати дівчинці 11 років, то сподобался дуже. А от від другої вона в меншому захопленні:(
Перша книжка з Цюцею Пе - непогана. Взагалі у дитячій прозі у Лариси Денисенко, як на мене, виходить краще - фантазія не заходить у протиріччя з психологічною достовірністю:)
Є також одне але... - у Цюці Пе досить обмежена аудиторія - дівчатка віком 7-9 років, яким то треба читати разом з батьками (так багато тексту їм важко подужати самостійно, і вони можуть втратити інтерес до читання взагалі).
Хм... Ну а нащо тоді писати А не пишучи Б...
Олесю, це коротенький репортаж, в якому лише констатується, що було. Все інше знають учасники зустрічі
Аж захотілося побігти, купити і прочитати про Вовчика :)
Так а як же вона все-таки знайомиться з героями своїх книжок? Бо в заголовку написано, а в тексті про те ні слова чомусь...
Видно, Лариса Денисенко трохи забула, що пише для дітей, і переускладнила книжку:(
Так то воно так, і в 11 років дитина може з цікавістю читати про Цюцю Пе, але для цього дитину треба терпеливо заохотити в читанні. Проте все ж, за великим рахунком, Цюця Пе - це саме дитяче, а не підліткове читання.