На вигляд, просто, Марс якийсь вийшов. Признавайся, ти з Марсу? ))))))

а то ... о_О

и Мне ооОоочень нра...... :D

Да ладно, это чего же?

"Дж...ангел" це назва пісні,це поєднання 2 слів джигун - той хто приносить задоволення фізичні, і ангел - той хто приносить задоволення духовні, об"єднано в одне слово вийшов "Дж...ангел", це Положинський Сашко так казав))))

А що значить «Дж...ангел»?

Помилки роблять усі, але не всі при цьому дають собі високу оцінку. ;)
І знаєте, Антоненко-Давидович був точно вже не менш розумний і начитаний, ніж Ваші редактори (це я кажу НЕ для того, щоб їх образити, просто я вважаю, що до думки Антоненка-Давидовича теж варто дослухатися).
Щодо мого "самоствердження"... Ну, все-таки Ви журналіст, а не психолог, тому не дивно Вам помилятися в оцінці моїх мотивів.
А насправді, мені прикро, що люди втрачають відчуття мови.
І не так мене хвилюєте Ви чи хтось там інший зосібна, як те,
що це все в публічних виданнях, а потім на них, як на шанованих, авторитетних посилатимуться інші і т.д... І ніхто вже не задумуватиметься, як правильно.
Звісно, як ви кажете, іде розвиток мови. Але не кожна зміна - це розвиток.
У своїй статті Ви теж не одну й не дві помилки зробили. Але я не редактор, щоби все виправляти. Якщо Ви десь кому пропустили чи написали разом слово, яке має писатися окремо, абощо - то це ще не так страшно.
А от "стати в нагоді" - це вже симптоматично.
Є й інші слова, які, як на мене, вжиті недоречно, але це може бути тільки моє особисте бачення чи вподобання. А я не вважаю своє чуття мови настільки безпомильним, щоб нав'язувати його іншим.
Тому я звернула увагу тільки на той вираз, щодо якого я можу послатися на визнаних авторитетів.

За Київ буде відомо пізніше
можна написати безпосередньо до "Русичів" rusychi@ua.fm

стукайте і вам відчинять

Стосовно Валерія Шевчука прикро до сорому. Його перекладають за кордоном, а на батьківщині він байдужий. Не лише читачу, але й критикам! Для псевдокритиків і псевдоконкурсів він недоступний, заскладний - тому і цінний. Вони ж бо маслітературу пропагують, а потім дивуються, чому український читач такий примітивний, неосвічений, невибагливий. Типово пострадянське, не дисидентське або патріотичне усвідомлення літпроцесу.

Я перепрошую, але "плінтус" - це коли Пауло Коельо ніколи не стати Нобелівським лауреатом. А Люко Дашвар - Пауло Коельо.

Ніхто й не думав заперечувати, що книжки Люко Дашвар потрібні. Але я все-таки протестую проти насаджування думки, що ці книжки конче необхідні саме мені, і я маю дуже радіти, що пані Ірина Чернова (Люко Дашвар) їх видає. Думка ця насаджується ЗМІ (в тому числі конкурсом на Бі-Бі-Сі) та піар-службою видавництва.
Підхід простий і залізобетонний: якщо книга належить до "масового" жанру, то її потрібно читати ВСІМ (а надто тим, хто залучений до літпроцесу в статусі, скажімо так, дещо вищому, ніж "пересічний читач"). І я з цим підходом не згоден - я вважаю, що маю повне професійне й загальнолюдське право не читати твори цілого ряду письменників, якщо я точно знаю, що їх читання не дасть мені нічого, або принаймні нічого вартого витраченого на їх читання часу. В мене тепер нема такої розкоші - читати все підряд, час життя, відведений на читання, обмежений.
І ще. Не треба виводити в якості альтернативи "Молоку з кров"ю" Люко Дашвар твори Оксани Забужко. Я підозрюю, це теж певного роду прихований піар-прийом, на який легко ведуться журналісти, що пишуть про укрсучліт (зазвичай поверхово): протиставити твір з ознаками "масового чтива" навмисне саме зарозумілій і доволі претензійній писанині, яку не вчитаєш (втім, про творчість незрівняної ОЗ - окрема розмова). Для мене альтернатива творам Люко Дашвар - творчість не Оксани Забужко, а Валерія Шевчука. Мене, зрештою, дуже неприємно дивує, що, незважаючи на те, що пан Валерій за останні два роки видав три повноцінні романи (по 400-500 сторінок), його "в упор" не помітили - щодної книжки Шевчука не було навіть в "лонг-лісті" конкурсу на "Бі-Бі-Сі".

Перепрошую, але я не заявляла, буцімто знаю ВСЕ. А от ви зізналися, що пишете "якісною цікавою мовою". Якби не така висока самооцінка, я б і не доскіпувалася. :)
І порівнювати ви б мали не слова "пригода" і "нагодитися", а власне "пригода" і "НАГОДА". Нагода - випадає, трапляється; у пригоді - стають; нагодитися - це якраз не в пригоді стати а трапитися, прийти, з'явитися причому несподівано...

Що ж до "повіситися" - звісно, кожен сам робить для себе висновки. ;)
Та я б радше радила Вам перечитати, наприклад, "Як ми говоримо" Антоненка-Давидовича; або ПРОчитати, якщо Ви з якихось причин не зробили цього, очікуючи видачі "синьої карточки".