уяви, є:Р дуже проста формула: якщо ти знаєш автора реци - то все взагалі як два пальця, ділиш написане на авторські комплекси й уподобання, маєш істіну. якщо автора реци читаєш вперше - робиш висновки зі стилю й інших подібних моментів О:)

а іронія щодо наталки сняданко в тому, що в неї 90 відсотків тексту реци - одна велика цитата. вніманіє вапрос: нашо це потім своїм ім"ям підписувати?..

мабуть, я не романтик, бо як художній твір волію читати саме художній твір, а до рецензій ставлюсь цілком утилітарно)))

...останній абзац тексту статті говорить про те, що такі да, рецензії завжди є і мають бути суб'єктивними (Оля тоже не помітила мабуть). А щодо цитат з твору - вирвана цитата з твору може дуже видозмінюватися, а обрамлена правильним текстом - ілюструвати що завгодно. Причому в різному контексті - ілюструвати різні речі. Думаю, для тебе це теж не новина, і не тільки Наталка Сняданко володіє мовою достатньо, щоби цим користуватися ))
А взагалі - стаття саме про те, що рецензіями слід насолоджуватися, як художнім твором, но не забувати, що автор пише в першу чергу атсібятіну. А то є он люди, які з рецензій формують собі враження про книжку )))

можна прям Олесику у блог слідуючою публікацією після "недойобу" =))

ага, я скажімо, як і цей комент, сприймаю рецензії й літературні, й музичні - як окремий художній твір, й мені цікаво їх читати саме як художній твір, а не такими, як вони подані в "Критиці", скажімо, хоча - для своєї ніші чудове видання )))

але треба розуміти, що той чи інший автор пише більш чи менш рафіновано атсібятіну) як і письменники - завжди художня література й герої романів - більш-менш списані з автора й його найближчого оточення ) так і в рецензіях, імхо - переважатиме завжди )

... ну, якщо автор не Наталка Сняданко, бо тоді переважатиме, звісно, цитата з твору )))

ну так ті,хто живуть в провінціях Голландія(Пд і Пн) ті називають,а всі інші в жодному разі:)

100 разів була у ЛЬвові, а цих усіх графіті і не бачила, дуже цікаві фото ;)Особливо сподобалось на даху будинку )))

оце збагнула, що не рахувала, чи виправдовуються мої очікування по рецензіях))) ворожити - це теж має сенс, хоч на чому) кажуть, правильні відповіді довкола нас уже є, їх тільки почути треба:) мож, так і з рецензіями? типу, знаки долі:)

не знаю, до пана Родика в мене виключно позитивне ставлення. А почесним рецензентом він в тексті названий, бо він рецензент був моєї дипломної ;) Що ж до висновків по рецензії - то це як ворожити на гральних картах ;) моя зацікавленість тою чи іншою книжкою після рецензії стільки ж разів виправдовувалася, скільки й ні

це точно було б цікаво)
ні, на "Гамлета" я не збиралася піднімати свою клавіатурку. тут просто, знову-таки, цікавий простенький особистісний збіг стається, от і все...

о, до речі, про почесного рецензента пана Родика. терпіти не можу його статей! вони мене дратують навіть тоді, коли моя оцінка з його збігається. в них завжди така самовпевнена пиха, таке переконання - шо то шо він думає і є найоб"єктивніша об"єктивність!!!

а робити висновки з рецензій цілком можна часто. причому по негативній реці я можу переконатись, що мене зацікавить книжка і навпаки.

Просто сам знаю випадки,ображались коли країну називали "Голландія")

та, я знаю що не_дочитав окремо пишеться. пробіл не поставився )

"критики" - це ви зумисно під'їбнули чи незумисно? :))