24 вересня 2024
Андрій Будкевич стаття
ЖИТТЯ КОРОТКИЙ СОН… ТОМУ ВСТИГАЙМО ТВОРИТИ ДОБРО ТА КРАСУ
4 вересня 2024
Андрій Будкевич стаття
ПІД ГРОМИ АРХАНГЕЛЬСЬКИХ ТРУБ ВЖЕ ПОБІДНІ ГОТУЮТЬСЯ РАНКИ*
8 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
МАЛЯРСЬКІ РУНИ РОМАНА РОМАНИШИНА (ЕСЕ)
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
СЕРГІЙ ГАЙ: МИТЕЦЬ – ХАРАКТЕРНИК, НЕОЕКСПРЕСІОНІСТ, НЕВТОМНИЙ ПРАЦЕЛЮБ
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
ПРИВАТНИЙ МУЗЕЙ ОДНІЄЇ ХУДОЖНИЦІ: ПРО ТВОРЧІСТЬ УЖГОРОДСЬКОЇ МИСТКИНІ АНДРЕЇ ПАВУК
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
ВАСИЛЬ ВОВЧОК – ЗНАЙТИ СВІЙ ШЛЯХ, ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ
8 липня 2019
Ольга Узундай афіша події
XXIII книжковий фестиваль «Зелена хвиля» і VII міжнародний Корнійчуковський фестиваль дитячої літератури
12 червня 2019
В'ячеслав Гук новина
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
10 червня 2019
В'ячеслав Гук новина
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
3 червня 2019
Державники афіша події
Всеукраїнський дводенний освітньо-практичний семінар "Я - державник"
так і реагую. мене тільки раз вкурвила рецензія в Афіші, тому що вона була ну дуже не про книжку, а про автора рецензії. А по-друге - в мене склалося стійке враження, що автор книжку недочитав. А ми ж пам'ятаємо, що страшні муки сумління саме за це навідуються до мене довгими ночами ;)
нібаїсь ;) а взагалі - позбутися цього Я зовсім мабуть не можна. Питання радше у вдалій пропорції ;)
ну от бачиш - як по різному сприймається фільм. Щодо вражень від рейензії\опису фільма - це те саме, про що говорить Катерина Бабкіна в своєму блозі. це лише мой власний погляд на фільм.
мені, навпаки, фільм нагадує полотно імпресіоніста, розмите, намазюкане, але врешті складене докупи.
В кав*ярні Кабінет, 31го грудня в 17.00 вечора я бачив на столикав брошурку цього. Брошурка оформлена у вигляді кросворду із запитаннями. Англійською та українською.
До речі, що мене здивувало, в той час в Кабінеті, окрім мене та друга були лише гопніки в спортивних костюмах та якесь русска-гаварящіє-матюкающієся бидло.
а ну так. Просто фігня має великі бюджети і фігню дуже легко зкормити культурному-бидлу, яке складає більшість нашої кіно-аудиторії. + переклад. Перекладати малобюджетний арт-хаус складніше по фінансам, ніж перекласти "Міцний горішок 4". Хоча, мене здивувало, що таки спромоглись випустити в кіно українською Хулоі Медема "Хаотична Ана".
А ще є проблема ДВД. Адже те, що творить масову кіно-свідомість є ринкок ДВД. І коли ти приходиш і питаєш, чи є у вас "Хаотична Ана" на ДВД українською - на тебе дивлять круглими очима.
Мені приходить на думку стаття, яку я читав в журналі Кіноколо, ще за 2006. Про війну кіно-критиків у Франції часів Годара та Трюфо. Там були два монументальних журнали, які між собою воювали. Раджу тобі почитати. Напевно знайдеш там щось спільне із власними думками.
я ж не казав що всі голівудські фільми дупі. я кажу що хороші фільми, в тому числі і голівудські, до нас ідуть місяцями, а от всіляка фігня потрапляє моментально, хо повинно бути навпаки
Непогана стаття. Критики завжди вміють писати про себе. Інша справа, що в Україні літературної критики як не було, так і немає. А виникає вона спорадничо, і раз на раз не припадає.
ну я би не став називати голівудськи кінострічки тупими. Адже, в тому числі і голівудська школа кіноматографії зробила свій вклад у розвиток таких режисерів як Дені Бойл.
Я розумію, що ти хочеш сказати про "тупі голівудські фільми". Я би, скорше, назвав такі фільми - "дешеві сигарети та палена горілка". Типу, хочеш миттєвого задоволення - куриш не кубинські сигари, а мальборо, п*єш не дорогий кон*як, а дешеву вадяру. Щось типу онанізму)
Он той, самий Клінт Іствуд знімає в Голівуді дуже дуже хороші фільми. Вуді Ален. Вчора дивився дуже хороштий фільм "Студя 54" - також знятий в голівуді, на мірамакс.
сюжет фільму розмитий і слабуватий і дивитись було нуднувато. АЛЕ фільм знято просто афігенно, робота оператора просто 12 з 10. особисто для мене ледь не єдине цікаве в фільмі було це те як знятий фільм
дійсно, я забув написати про те що хлопець постійно боровся з системою - втік від мафії що багатіла за рахунок дітей що просили грошей, навчився зам заробяти гроші, пройшов крізь приниження як в житті так і в передачі, витерпів і міліцію і ще багато чого іншого і не здався і добився свого.
фільм дійсно дуже крутий. єдине мене вбиває що він все ще не поступив у продаж хоч премєра була більше місяця назад, в той час як тупі голіудські гівнофільми у нас зявляються моментально =(
"В корчму на місяці горілку пити" (с)
Фльм, справді, чудовий. Ну Дені Бойл гівна не знімає!
Наспраді, для мене цей фільм - наче холодний душ нашому надто-епатажному до нудоти суспільству. Юнак, керуючись, виклюсно, своїм серцем, пройшов очманілих полісменів, жлобського телеведучого, закомплексованого боса мафії...
Цей сюжет можна було би зняти, наприклад, про юного художника, що лише власним талантом прошов крізь терени гламурних писак-на-холсті. для прикладу.
фільм раджу всім дивитись. Справді, як сказано в трейлері до фільму - Гімн життю!
хм. так, справді. от, я не читаю рецензій з метою вироблення враження про книгу, взагалі.
дякую за цікавий та щирий нарис.
цікаво, як ти сама, реагуєш на критику\рецензію щодо твої творів?
ще залежить від конкретного "мене". коли привід написати про книгу - самоствердитись за рахунок автора, це помітно, нмд.
є ж і методи об"єктивного аналізу, тіко читати їхні результат нудно зазвичай, тим більш нефахівцям. але включати якісь елементи - це ефективно, нмд.
тут інша проблема (чи не проблема). кожен термін перетворюється на код. якшо людина його не знає - вона перестане далі читати.
оптимістичний варіант - полізе питати в гугла, але так, мабуть, нечасто буває((
круто! мені б таким під*їзд розфарбувати!!
Хоч і не корректно, але ж як гарно звучить, Голландія...;)
мені здається, що рідко хто вміє правильно виокремити те що "про мене") бо коли книга чіпляє, а не є прочитаною "для галочки" вона вплітається в оце саме "про мене" і стає його органічною часткою...
нмд, боятись писати варто у двох випадках: як Катя написала, коли книжка є приводом написати про себе, і коли власне "я" вважає, шо всі навколо не гідні пороха з його ніг, і з висоти цього усвідомлення пише. у ваших текстах ні того, ні другого О:)
фішка в тому, що "я" буде присутнім у будь-якій діяльності людини - егоїстичної істотки на двох лапах, яка радіє з того, що позбавилася хвоста і спромоглася вимовити - ще й прочитавши! - це "здатність до абстрактного мислення". у справах "словесних" все це більш помітне. однак є одне "але": намагання когось позбутися вираження свого "я" робить його частково нецікавим для решти людей, що потребують весь час дивитися на ті "я" і підсвідомо їх порівнювати із власних.
а загалом -я тепер дуууже боюся писати чергову рецензію)
Але автор любить Голландію, шо уж поробиш. Кохання - штука капризна)))
уже)