«Келін»: мовчазна філософія життя

Щоб розповісти про важливі речі, слова не потрібні. Щоб побачити любов і пристрасть, смерть і мудрість, нерозривний симбіоз людини і природи древніх часів, досить власних очей і власного серця. Слова зайві у філософії краси.

Фільм «Келін» насичений красою, від якої перехоплює дух: чистою красою засніжених гір, красою традицій, красою емоцій і почуттів, красою дивовижної казахської музики, красою чудової акторської гри. Краса найважливішого без непотрібних сентиментів. Відображення історії однієї сім’ї в дзеркалі природи.

Фільм переносить глядача в доісламські часи древнього східного народу, в перші століття нашої ери. Язичники живуть в нерозривному зв’язку з довколишнім світом. Кожна ланка природи стає важливим персонажем: волохаті яки, зловісні грифи, величні вовки, снігові кучугури, сухе бадилля, що стирчить з-під них, похмурий ліс, пухнасті ялини на схилах гір. Яскраві шаманські традиції весілля, похорону, народження додають емоційному забарвленню стрічки особливих відтінків.

Сюжет розгортається довкола красивої дівчини та її чоловіків. До одного, вільного й дикого, її тягне шалена пристрасть. Інший стає її чоловіком, викупивши дівчину в батьків. Ще один – зовсім юний брат її чоловіка, з яким вони живуть під одним дахом і кому вона згодом переходить у спадок. Персонаж, котрий врівноважує історію пристрасті своєю мудрістю, – це свекруха. Стара жінка, сповнена глибокої мудрості й одвічних таємниць єднання з природою, берегиня роду, хребет людського життя, сповненого любові й смерті, болю й нового народження.

Не встиг фільм без слів з’явитися на екранах казахських кінотеатрів, як одразу ж здійняв довкола себе вир пристрастей. Американці внесли його у список з 65 фільмів, які претендуватимуть на «Оскар-2010» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою», а рідні казахи «обліпили» його прем’єру мітингами й протестами молодіжних організацій. Мовляв, вистачить «Бората», який поливав Казахстан брудом, тепер самі ж казахи показують світові свій народ з гіршого боку. Не знаю, що юні казахські моралісти знайшли в «Келін» такого скандального. Еротичні сцени в кіно – красиві й справжні, реалістичні та зовсім не грубі.

Є в «Келін» і свої ляпи. Наприклад, жіночі сукні з тканин у дрібні візерунки й квіточки. Та попри ці недоліки, я наважуся назвати фільм справжнісіньким шедевром. Це – красивий давній колаж з захоплюючих пейзажів впереміш з блуканнями лабіринтом людської душі. Фільм, який дивишся на одному подиху і який не залишає після перегляду відчуття чогось недоказаного. Жести й міміка героїв, глибокий містичний дух стрічки на тлі дивних прекрасних звуків розповіли все, чого б не спромоглася сказати жодна, навіть наймайстерніше написана акторська репліка.