«Людина-вовк»: чудовисько з британської провінції
Режисер: Джо Джонстон
Актори: Бенісіо Дель Торо, Емілі Блант, Ентоні Хопкінс, Хюго Вівінг
Студія: Universal Studios
Прем'єра: 18.02.2010
В основу стрічки, яка є рімейком однойменного фільму 1941 року, покладена циганська легенда про перевертнів. Події розгортаються в 1861 році в маленькому містечку Блекмор.
Головний герой, Лоуренс Телбот (Бенісіо Дель Торо) – актор, котрий грає головні ролі в шекспірівських виставах, улюбленець лондонської публіки. Сцена для нього – не лише майданчик для досягнення визнання. Це шанс втекти від неприємних дитячих спогадів та ізоляції в психіатричній лікарні. Але звістка про смерть брата від його нареченої Гвен Конліфф (Емілі Блант) примушує Лоуренса повернутись додому, аби розвідати загадкову причину братової загибелі. Цитата про блудного сина, котра звучить з вуст батька (Ентоні Хопкінс) двічі впродовж фільму, кожен раз сприймається по іншому. Перший раз – як вияв емоційної щирості, інший – як маніпуляція канонічними образами.
В фільмі майже відсутня класична любовна нитка. Натомість протиставлені контрастні нюанси між чоловічим та жіночим баченням тих самих проблем. Наприклад, зовсім різний підхід до розуміння хоробрості. Та й історії про перевертнів не у всіх набувають популярності. Бо образ бо
родатого чудовиська з немитими пазурами не в’яжеться з жіночою ніжністю.
Один з найкрасивіших моментів фільму – кривава прогулянка перевертня вулицями й дахами Лондона та спроба інспектора Скотлен-Ярду Еберлайна (Хюго Вівінг) наздогнати його. Красивим в цьому епізоді є сам Лондон. До речі, герой Вівінга створений за прототипом реальної історичної особистості – інспектора Фредеріке Джордже Еберлайне, до якого за допомогою свого часу звернувся лондонский департамент кримінальних розслідувань, щоб упіймати Джека Різника.
Незважаючи на неймовірний талант Бенісіо Дель Торо до перевтілень, найемоційнішою все ж таки є акторська гра Ентоні Хопкінса. От що каже сам пан Ентоні про цей фільм: «Психологічно люди люблять споглядати темну сторону життя. Перетворення, воскресіння, виживання… в цій історії все це є».
Проте, одним лиш переляком довго увагу глядачів не утримаєш. Окрім зубастої оболонки варто додати душевніших проблем. Що й зробили сценаристи. «Не те людину оскверняє, що в неї входить, а те, що з неї виходить.» І незважаючи на відпрацьовані спецефекти з перевтілення та сцени жорстоких вбивств, ст
річка чітко показує, що найстрашніший звір ховається всередині, а не ззовні. Навіть не знаю, що страшніше – розкидані нутрощі чи погляд людини, котра націлила на батька рушницю. Адже в цьому напруженому моменті зосереджена грань між помстою і звільненням. За переказами, звільнити зможе лише той, хто любить. Саме поняття «звільнення» набирає в розв’язці несподіваного значення. І воно якраз яскраво ілюструє згадану раніше різницю між відмінними розуміннями хоробрості.
Постійна біганина Лоуренса Телбота та інспектора Еберлайна за справедливістю підтверджує те, боротьба зі звіром дуже небезпечна. Бо це – найпростіший спосіб зайняти його місце.
Так а що власне фільм, Олексію? Вартий перегляду чи "не тратьте пане часу"?
спроба аналітичного проникнення в психологію вбивці продемонстрована. Тобто стрічка тримається не на одному лише "м'ясі"
зазвичай я мовчки перечитую рецензії, но це... так би мовити...кгм...бачення фільму, відверто мене вбило.
ітак, суто фільм: чувак з фонарьом іде лісом, темним страшним лісом, як Червона Шапочка, тіки пиражков нема, по дорозі он розкидається геніальними фразами типу "я чув шорох, тут хтось є", "вийди, покажись!". в ітогє шота його покрамсало в травми несумісні з життям. ясношо єта бил чєлавєк-волк, кіно ж саме так зветься, і чупакабра поза підозрою. патом приїжає хтота, виявляється, що столичний мачо, щоправда надто угрюмий і брівки йому здалося б прорідити, це – брателко трагічно пагібшого. не панятно чого він вчепився в розслідування смерті, пагоню за перевертнями, яка подана нудно за вечірніми мужськими посідєлками. тіпа сиділи-сиділи, а патом той шо пастарше сказав, що то, мабуть, перевертень і треба його застрелить срібними пулями. далі йде сцена з якимсь циганським табором, в якому опиняється і брателко і циганє, і оборотень. і всі бігають панічні такі, кругом туман, і лише Пугачової бракує, щоби спєть сваю пєсню пра айзбєог в акіані. всі куда-то стріляють, аруть, як на стадіоні дібільні фрази і ясно, що як самого чьоткого стрілця, перевертень брателку пазурями розчесав, не смертельно, слава богу, але тепер він теж стане вурдулачком, а значить – нікакой лічнай жизні...а далі ми перекинули на кінець фільма, бо сил сатрєть не хватило на тошнотність розтягнуту у часі і переконалися, що Хопкінс-батя і є тим страшним мужем-вовом і далі йде сцена-схватка між ним і новотюнінгованим сином. ми даж не мали інтересу взнати чим вона ся скінчила.
і можна скіки угодно упаковувати сюжет в глибокий підтекст, бавитися коридорами слів, про хоробрість, напружені моменти, "аналітику проникнення" і теде. ацтой. Ентоні харош, но всьоравно – ацтой.
"Саме поняття «звільнення» набирає в розв’язці несподіваного значення." – тоесть убивает его с пистолета его девушка. Я посмотрел рецензии- все были плохими, а трейлер – супер, но решил все равно пойти на фильм – отстой полный, хопкинса фильмы были лучше, он не смог скрасить фильм. Оборотни не красивые.... и т . д. Концовка – Гов_о
Вот не понимаю – что заставляет таких актеров играть в такой ерунде? Много мяса и ноль смысла – зря 30 гривен на кинотеатр потратила. Хотя нет, не зря – теперь точно знаю, что отстой.
Щиро відчуваю радість за те, що після перечитування коментарів ті 30 гривень вирішила витратити на "Алісу в країні чудес". Бо...кхм..кхм...мене все менше і менше приваблюють фільми без глибокого змісту. Така собі розбещеність – хочу тільки "важке кіно".