«П'ятниця, 13-те»: повернення конопляного маніяка

Ласкаво просимо на Кришталеве озеро

Багата земля американська на зарості дикої коноплі. Росте вона в промислових масштабах у лісосмузі довкола Кришталевого озера й нікому немає до неї діла. Хіба місцеві трактористи в перерві між забавами з «Плейбоєм» та гумовими жінками дозволяють собі викурити косячок-другий, але що той косячок у порівнянні з незайманими гектарами канабісних плантацій! Одне слово, пропадає добро...

Аж ось про багатство сіє пронюхує компанія з п'яти юннатів-наркоманів у складі трьох хлопчиків і двох дівчаток. Не довго думаючи, вони озброюються GPS-ом, наплічниками та пивом і вирушають на пошуки безкоштовного торча. Дорогою юннати, судячи з усього, посилено спілкуються (довблять), бо примудряються заблудитись, що називається, в трьох соснах. Настає темрява і горе-туристи стають табором на лісовій галявині. Надудлившись пива, хлопці розповідають страшилки, зокрема, про розташований неподалік закинутий піонертабір «Кришталеве озеро» і місцевого маніяка Джейсона.

- Джейсон був потворний і його ніхто не любив, - розповідає юннат в окулярах (той самий, що з GPS). - У 1958-му він ненароком втопився і табір закрили. А у 1981-му, коли табір захотіли відновити, матуся Джейсона перерізала усіх піонерів, мов курчат, і про це зняли фільм.

- І що з нею тепер? - спитала, цокаючи від страху зубами, одна з дівчат.

- Її здолала вожата Клава. Тільки вона тоді вижила...

Наполохані страшилками юннати розповзаються по наметах шукати спокою в обіймах (цицьках) один одного. Тільки юннат в окулярах без пари - замість іти до намету, він самотньо відходить в кущі... де на нього вже чекає озброєний мачете охоронець конопляного поля, він же - «восставший із зада» Джейсон. Не довго думаючи, Джейсон проштрикує всіх по черзі своїм мачете, а одну з дівок підсмажує на живому вогні, що свідчить про «працелюбність та незакомплексованість тварюки» (с). Лишається живою тільки одна дівчинка на ім'я Уїтні (Аманда Ріґетті), яку Джейсон не вбиває через її схожість з його матір'ю.

Минає півроку і чергова компанія придурків відвідує Кришталеве озеро. Єдина відмінність від попередників - наявність дорогої автівки, катера, «доміка в дірєвнє», бульбуляторів і різноманітного алкоголю, а також героя дівиць пубертатного віку - красеня Клея (Джаред Падалекі) на чорному мотоциклі. З усієї компанії тільки він - Клей - приїхав сюди не просто нюхати, бухати, ширятися, довбати, курити, трахатись, лизатись, казитись, а з метою благородною: визволити з лігва маніяка свою сестру Уїтні. Обмінявшись дебільними жартами штибу «один пердить, всі регочуть», компанія розташовується в будиночку, не підозрюючи, що Джейсон вже зовсім неподалік...

* * *

Давно не доводилось бачити такого тупого, ідіотичного, кривавого, передбачуваного, сфінктерного, хворого, маразматичного, відверто мерзенного, ніякого кіна. Фільми штибу «П'ятниця 13-те» спаплюжують високе ім'я жанру horror, в порівнянні з ними навіть «Крик» з його знаменитим "Hello, Sidney..." видається класикою.

З іншого боку, що можна було очікувати від рімейку «найгіршого фільму 1981 року» - саме такий «приз» (Золоту малину) отримала стрічка-попередник з аналогічною назвою? Правильно, нічого. Власне, я нічого і не очікував, ось тільки заявлений в прес-релізі жанр - «містичний трилер» - давав невеличку надію. Утім, як це часто буває, написане виявилось звичайною рекламою, мильною булькою, яка незабаром луснула.

Містикою в стрічці й не пахне. М'ясо, кров, трупаки - все це не має нічого спільного з містикою. Містика - це очікування, знаменита пауза Хічкока. У «П'ятниці» вона відсутня як клас - вбивства відбуваються так часто, що не лякають, а швидше викликають огиду.

«Ще до початку роботи ми знали, що смерть - один з головних аспектів цього фільму, - говорить Эндрю Форм, продюсер. - Єдина річ, яку ми не усвідомлювали до кінця - це жахлива кількість смертей у фільмі. Кожна смерть повинна відчуватися по-новому, залишати інші враження...»

Попри цей намір, практично всі вбивства Джейсона однотипні: миттєві і жорстокі, байдуже, гине жертва від сокири, стріли або мачете.

За великим рахунком, окрім нескінченних вишуканих кривавих вбивств, у фільмі немає нічого. Діалоги слабкі, натягнуті, пересипані ницими жартами, типажі примітивні: хлопці - всі як один накачані пивом і стероїдами ідіотики, дівчата - силіконові інфузорії туфєльки. Трішки виступає на загальному плані Джерад Падалекі - але, схоже, тільки за рахунок позитивності його персонажа. Вбивця - актор Дерек Мілс - доволі цікавий без маски, тож залишається загадкою, чому він жодного разу протягом фільму її не зняв. Ще одна загадка стрчки - її назва. У фільмі жодного разу не пояснюється, чому саме п'ятниця і чому - 13-те!..

Таким вийшов фільм. Маємо ще одного номінанта «Золотої малини» і натовпи підлітків по всьому світу, які вже сьогодні куплять попкорн і підуть до кінотеатрів його дивитися. І не треба дивуватись, якщо завтра який-небудь депресивний американський хлопчик прихопить до школи автоматичну зброю і розстріляє своїх однокласників. Американський кінематограф продовжує йти шляхом деструктиву моралі, висміювання цінностей і повального отупіння. Далі буде...