«Прибулець Павло» - нормальніший за землян

Ті, хто з нетерпінням очікував на нову роботу Саймона Пеггі і Ніка Фроста, нарешті отримали бажане. І, за відгуками, дует сценаристів і головних героїв за сумісництвом їх не розчарував.

Одначе, після перегляду кристалізувалося питання: може, насправді його створили прибульці? Які зовсім не розуміються на особливостях земної культури. Їм важко оцінити, що такий фільм буде цікавий підліткам молодшого віку. Жарти, ситуації, герої – усе це розраховане на 12-14 років. Але в такому віці наше суспільство ще пуританськи робить вигляд, що дітям шкідливо вживати ненормативну лексику. Незадачка... У стрічці лаються всі. Часом це – частина образу персонажа, а іноді – невмотивовано настільки, що хочеться викреслити. Але навіть там, де автори вважають лайку найвдалішим із можливих жартів, цілком можна було б обійтися без, власне, брудних слів. Було б смішніше, хоча й не врятувало б від почервоніння батьків, що прийшли б разом із дітьми. Та про батьків і дітей трохи далі.

Ще один аргумент на користь іншопланетного походження стрічки – найсимпатичнішим героєм є прибулець. Із непропорційною головою, зеленкуватий, в еротичних обдертих вільних шортах на стегнах... Поводиться інопланетянин природно, наслідує всі шкідливі звички землян, значно перевершуючи в цьому своїх тутешніх приятелів. Таке сонечко! Звісно, що всі «хороші» йому допомагають, а хто проти – той украй дурний і огидний.

Варто зауважити, що це – пародія на «кіно про прибульців», і любителі жанру, можливо, виловлять немало цитат. Хоча швидше – ці відсилки настільки універсальні, що не іронізують над конкретними стрічками. Як-то непохитний агент в чорному, релігійний фанатик із дробовиком тощо.

Автори зізнаються, що перед тим, як узятися до роботи над фільмом, передивилися 50 стрічок про подорожі та інопланетян. А також здійснили мандрівку заходом Америки. Кілька епізодів взято просто з життя, а поїздка героїв у компанії інопланетянина, за задумом, має відтворювати подорож простих хороших хлопців, які «класно тусуються дорогою».

Варто застерегти від перегляду людей, які мають релігійні почуття. Християнство є одним із об’єктів  висміювання. Начебто пародіюється релігійний фанатизм. Але оскільки рівень фільму аж ніяк не дозволяє говорити про щось глибоко, то жарти ці не в’їдливі, а пласкі  й недалекі. Тому приводом для них стають пересмикнуті християнські постулати. Але батькам, які намагаються дотримуватися цих норм у вихованні, краще сходити з нащадками на якесь інше кіно. Щоб не отримати купу нелогічних запитань.

Узагалі, аналізувати будь-що в цій комедії – досить дивно. Над нею можна посміятися, якщо ваше почуття гумору збігається з розумінням авторів фільму. Авторів стрічки вважають майстрами англійського гумору. Завжди думала, що коли хтось впісюється з переляку, блює на каруселі або потрапляє пикою в торт, а всім із того смішно – то «тупі американські жарти». А поєднання англійського гумору з космічно-фантастичною тематикою дає на виході щось типу «Автостопу галактикою».

До речі, з'ясувалося, що перенасичення нецензурщиною – це фірмовий стиль Пеггі й Фроста, сміливий крок з їхнього боку і неабиякий ризик. Бо рейтинги, обмеження, збори – ну, ви розумієте.