«Коханка» Януша Вишневського – менструальний синдром у літературі
Автор: Януш Л. Вишневський
Видавець: Фоліо
Рік: 2009
Перекладач: Н. В. Сняданко
Коли читаєш оповідання у збірці «Коханка» Януша Л. Вишневського, час від часу хочеться закрити книгу і ще раз подивитися на обкладинку, аби пересвідчитися у тому, що це справді написав чоловік. У свідомості читачки-жінки аж ніяк не вкладається, що особа протилежної статі могла настільки осягнути те, що ніколи не зможе пережити. Причому йдеться як про фізичний, так і про емоційний стан.
Чого вартий лише опис статевого дозрівання героїні оповідання «Синдром прокляття Ундини» Матильди. «…вона пригадує, ще кілька наступних місяців щоразу нетерпляче очікувала, коли настануть «ці дні», і вони надходили з гідною подиву регулярністю, щоразу давали їй почуття певності себе і справжньої дорослості та жіночності. Тоді, протягом перших трьох чи чотирьох місяців їй подобалось у цій щомісячній церемонії все. Навіть біль унизу живота вона стоїчно терпіла і тішилася відчуттям власної несхожості на інших, бо «у неї вже почалося, а в інших однокласниць ще ні разу не було». Думається:«Ні, ну не може чоловік таке писати!» Та, виявляється, цілком таки може. І цього чоловіка звати Януш Вишневський.
А в оповіданні «Коханка» автор описує таке, що від здивування знову перехоплює подих. Подібне, напевно, відчувають коханки усіх країн та міст. Втім, знову зауважте: коханКИ, а не коханЦІ. Адже лише коханка може відчути чиюсь обручку у своїй піхві. «Кожна літера, вигравірувана на цій обручці, була ніби гачок, який чіпляв і роздирав мене зсередини. Йоганна 30.01.1978. Мені починало боліти вже на «Й», перші сльози виступали на очах на «а», а по-справжньому кололо на «30».
Дещо виривається з композиції книги оповідання «Шлюбна ніч». Адже якщо у попередніх розповідях йдеться про нічим не особливих людей, то тут описуються цілком історичні події. Адольф Гітлер постає чоловіком, якого хоче сила-силена жінок. Єву Браун залишається лише пошкодувати. І пошкодувати не лише через те, що їхній шлюб з Адольфом тривав лише кілька днів, а ще й тому, що вона, мовляв, «не була породистою жінкою», та й взагалі заважала фюреру.
Загалом, за словами Януша Вишневського в одному з його інтерв’ю, книга «Коханка» - це збірка оповідань про жінок, які страждають на менструальний синдром. «Я би й сам хотів стати жінкою. Ненадовго, - зізнається Вишневський. – Щоб на власній шкірі відчути хоча б частину цих хвилювань. Вважаю себе започатковувачем менструального напрямку в літературі, на противагу, скажімо, алкогольному».
Олесю, невже Вам настільки близькі ці брехні, котрі чоловік собі уявляє про жінку..? бо і щодо "цих днів" – це швидше покара, ніж уявлювана ним гордість... і всередині у жінки не настільки чутливо... хіба, психологічно щось собі напридумала...
Я думаю, що кожна все це відчуває по-своєму і мої емоції у деяких моментах співпали з тим, що пише Вишневський.
Дякую за рецензію.
У Вишневського таланту не відбереш: він так проникливо пише, як жінкам-літераторам не снилося.
Звісно, про започаткування менструального напрямку-це він загнув.
А як же Пастернак із "Дитинством Люверс", Коельо із "11 хвилинами"?
З усіх його оповідань, як на мене, "Коханка"-- найяскравіше.
І ця обручка...
Блін, та справа ж не в тому, що всередині чутливо, або ні!!
Він так тонко розкриває психологію коханки, цю безвихідь...За це йому респект.
Я б це оповідання дівчаткам з дитинства б читала...Щоб не велися.
Ну та власне, що з обручкою – то явна гіпербола. Але ж яка гарна! :) Все психологічно, звісно ж. А психологію і справді розкрито гарно. І закінчення оповідання теж гарне – причому, як для жінки, так і для коханки героя :))
> розкриває психологію коханки, цю безвихідь...
> дівчаткам з дитинства б читала...Щоб не велися
мабуть, в мені якось забагато скептики... але і безвиході коханки я ніколи не зрозумію... бо просто розумна дівчина, котра поважає себе ніколи не сплутається з одруженим чоловіком... а якщо рекомендуєте як підручних для дівчаток, то чи не занадто відверта і смачна порнуха у Яуша? щоб часом дівчаткам якраз не захотілося всього цього спробувати ))))
Та порнуха як порнуха,як на мене не занадто)))))
думаю, людей,які виростають на інернеті, жіночих журналах та ТБ чимось здивувати складно.
а взагалі, я ж вам не міністерство Освіти та науки щоб рекомендувати....;-)
просто, як на мене, дуже повчальна історія. Так-безвихідь, так -бесперспективність.
От хіба що б порекомендувала- так це не зарікатися ні від чого.
І не засуджувати.
А то у житті- як на довгій ниві...
Мені порадили "Самотність в мережі" з тегом "Він таак розуміє жінку"...
ну раз розуміє – треба ж читати... і от власне у мене часто при читанні виникало "нє вєрю" ))) саме через постійне зациклення на місячних. І власний досвід і досвід спілкування з дуже багатьма подругами-знайомими свідчить, що жінки рідко надають великого значення "цим дням", то хіба якісь побіжні фрази "ой болить", чи наприклад, затримка...а так – місячні це жіноча буденність, до якої звикаєш дуже швидко (ну припускаю ото в дітей це символ дорослості, хоча ніколи не чула ще про таку радість і бажання місячних ггггг). Я от думаю, що у Вишневського такий сексфетиш – замилування менструальною кров'ю
"Самотність в мережі" не читала, хоч і теж радили. Напевно, в нього таки той фетиш, раз він говорить навіть про започаткування менструального синдрому в літературі. Чоловікам напевно щдається, що місячні – це щось неймовірне. А він ще й про це пише. У "Коханці" він не надто на цьому зациклювався і про деякі речі таки писав, які жінки можуть відчувати. Але, може то універсальне – як для жінок, так і для чоловіків. Зрештою, кожен з нас все також відчуває по-іншому.
То "Самотність в мережі" таки варта уваги?
мені не сподобалося...тобто таке цілком одноразове, пляжне (ну але ж то дуже суб'єктивно). Там найбільше йдеться про стосунки в Інтернеті, кохання через емейли...подруги, які таке пережили, казали, що їм добре пішло :)
реально мене дуже нервувало те, що я описала в попередньому коментарі...
"Самотність в мережі" – насправді дуже чуттєва книжка, можливо пляжна, так, можливо без філософії, зате в цьому плані не обтяжуюча. Звісно ж, Вишневський так само жіночний і цікавий, як його головний герой Якуб; проте, поки я читала, видавалося (чи мені так хотілося), що головні герої книги якісь... живіші, чи що, насиченіші, ніж їх показали в фільмі – тим більше у фільмі за участі самого автора! – автора, який міг би скоригувати образи, та, якщо він цього не зробив, виходить, саме такими вони і мали бути...
До того ж, психологічна недостовірність (чи то недорозкритість?) змазує потенційний ефект повного співпереживання і тим самим знижує рівень сприйняття – на жаль...
Це свіжі враження, вчора і книгу дочитала, і фільм подивилася потому.
прочитала майже всі книги Вишневського. Згідна,якась зацикленість на місячних в нього таки є,але це йому прощається вже зате що він пише для жінок і про жінок,а в нас дві проблеми любов і місячні_)тож тут все виправдано_)взагалі його книжки хочеться читати,знаходиш щось своє. Вишневський знає ,як достукатись до жіночого серця.
підкажіть ссилку на електронну книгу "Коханка" Януша Вишневського.
купляти ще не хочу, бо не знаю чи сподобається, а книгу радила вже не одна подруга.
Могла знайти тільки російською: http://flibusta.net/b/107269