Європа як вона є (очима Мануели Ґретковської)

Кожен новий твір польської письменниці Мануели Ґретковської супроводжується скандалом на її Батьківщині. Вона порушує традиційну польську мораль, без страху підіймає теми суспільного життя в призмі приватного, критикує літературних колег і ніколи не червоніє при цьому.

Ґретковська не тримає в таємниці пікантних деталей власного життя, всупереч моралі видає перший щоденник перетікання жіночої вагітності «Полька» на кількох мовах. А ось вже й «Європейка» (в перекладі Софійки Андрухович) — щоденникове продовження «Польки», де на кількох сторінках Ґретковська переповідає досвід життя в Європі і повернення до Польщі. Чому присвячена інша частина книги? Правді, яку іноді заховують, або видають за іншу, вигіднішу «правду». Писати щоденник – значить нічого не вигадувати. Тому Ґретковська пише про новий дім в селі під Варшавою, приділяє увагу власному досвідові спілкування з пресою, часто осуджує її за упередженість, обурюються появі «нових» фактів зі свого життя.

Ґретковській вдається поєднувати імідж публічної особи — давати інтерв'ю, вирішувати проблеми з виданням книги, відвідувати Мадрид, зустрічатись з колегами. І залишатись при цьому матір'ю. Авторка ростить доньку, радіє її неабияким розумовим здібностям, самостійності, першим спілкуванням Полі з Богом. Вона відверта з собою, своїм щоденником, майбутнім читачем. Ґретковська сміливо коментує ситуацію в Польщі, польське входження в Європу, особливості російських видавництв і надихається слушними роздумами про кохання: «Я не вірю в перевтілення. Я переконана в одноразовості душі. Проте вірю в реінкарнацію кохання протягом одних стосунків. Від закоханості до суперечки — і новий розквіт. Я буддистка почуттів у християнському обряді кохання».

Авторкиня скидає з себе рамки традиційних цінностей, часто говорячи про стандарти моралі польського суспільства в матюкливій формі. Вона вміє поєднувати в собі категоричність і сентиментальність: «Я сказала б, що мала видіння Євросоюзу на європейській рівнині. Це був туалет, єдиний на всій території, дерев’яна будка з зірочками замість сердечка на дерев’яних дверях. Навколо — народи переступають з ніжки на ніжку. Вхід до неї з плином часу перетворюється з природної потреби на фізіологічну необхідність. Хто не ввійде, той усе обсере… і наробить смороду на кілька поколінь».

«Європейка» вийшла в серії «День Європи» видавництва «Нори-друк». Ґретковська добру частину власної книги присвячує роздумам, де саме проходять кордони так званої Європи, і що, власне, таке - Європа для країни з соціалістичним минулим. Іронічну відповідь авторки читач отримує на останній сторінці: «Європа — це форма. Хоча в житті й немає нічого природного — існує лише форма. І в неї ми сьогодні входимо».