Так все ж-таки, це доля, чи шедевр, що створюємо власними руками?
У видавництві «Зелений пес» вийшов другий роман Наталії Коробко, «Помста сірої миші». Просто роман з претензією на авантюру. Цікаво те, що він одразу зацікавив кіношників і найближчим часом відбудеться його екранізація за сценарієм авторки. «Помста сірої миші» розпочинається, як будь-яка казочка про попелюшку, зате історія головної героїні розгортається і врешті завершується неоднозначним хеппі-ендом.
А трохи затягнуті описи минулого врешті вимальовують довершену картину, з відповідями на всі запитання.
Клава - таке собі примітивне і, в той же час, як виявилось, з магічним ім`ям дівчисько - змогло зіграти злий жарт з таким неприступним і недоступним красенем, хлопцем із обкладинки, Сашком Петровим.
Головна героїня, врешті, як кожен з нас, намагається шукати щастя зовсім не в тому місці де зазвичай воно знаходиться. Хоча, знову ж таки, хто знає… Дізнавшись про продуманий і професійний жарт подруги, можливо Клавдія розпорядилась би з собою зовсім по-іншому.
А може, це, знову таки, все накази, знаки і розпорядження долі. Вона розставляє капкани в найщасливіші й «дарує квіти» в найнесподіваніші миті.
Хтозна, може це доля хоче нам дати уроки, а може хоче зробити нас сильнішими. А можливо... Можливо просто потрібно прислухатися до внутрішнього «я» і йти за покликом серця. І тоді, випещений Сашко, який дозволив колись собі зайве в ваш бік, буде повзати біля ваших ніг. Саме біля «коротких» ніг просто Клави, а не подіумних подружки – моделі.
Скромна, зовсім на перший погляд непримітна дівчина може стати справжньою леді – чарівною, привабливою, неперевершеною, і в той же час гордою. Казочка? Ні. Все просто. - На зло. На зло нерозділеному коханню.
А якщо до краси ще додати сильний характер, розум та справжню жіночу хитрість, то в такому разі не гріх довести всьому світу, чого вона варта. І чому ніколи не заслуговує на образи. Хай навіть не обійдеться без маленької хитрості – чорної магії.
І чоловіки, про яких тільки залишалося мріяти, які для неї досі були недоступними, як Сталоне з голубого екрану, зграями добиватимуться прихильності «сірої миші». А манірні красуні, які лише зневажливо кривилися, тремтітимуть перед нею, як перед грізною суперницею! Хоча, на жаль, чи на щастя, нічого лихого не трапиться, кров не проллється. Неприступний мачо отримає те, на що заслуговує. І постраждає він хіба що морально... хоча...
"Послухай, Клавдіє.. чи є в нас майбутнє? – тремтячим голосом поставив запитання, яке репетирував цілу дорогу. – я не можу без тебе. Мені потрібна саме така жінка, як ти, - він хвилювався, заникувався, намагався знайти нові слова, але говорив банальності, запозичені з кінофільмів...
Прошу тебе, не відмовляй мені ,- благав він. – Якщо не готова зараз сказати «так», то я почекаю. Тільки не мовчи.
Я подумаю..."
