Юрій Логвин: «Гонорар за марку був менший, ніж один аркуш цих марок»
теґи: марки, історія України
У світі найбільше колекціонують поштові марки. Ці маленькі наліпки на конверти вже давно приваблюють колекціонерів своєю доступністю та ненав’язливою естетикою, яку ми за метушнею життя звикли не помічати. Інколи марка фатально впливала навіть на хід історії. Про це, а також - про виникнення і стандарти для марок, унікальні й нелегітимні марки та багато іншого розповідає Юрій Логвин, людина, яка вже понад 15 років створює українські марки.
Що про нього маю написати? В тій навалі текстів (не важить — писаних, фільмованих, мальованих), котра суне на нас крізь усі інформаційні шпарини, важко вибрати тему, не затерту численними коментаторами — від літературознавців до чиновників. Лишається метод виключення. Отже, чого я не хочу писати і знати про Гоголя. 
Сьогодні — не про місто, а про цілу країну. Мільйон сто тисяч мешканців — населення середнього європейського мегаполіса, та інколи цього вистачає, щоб утворити державу. Таку, як Свазіленд. Крихітна, загублена на крайньому півдні Африки між ПАР і Мозамбіком, однак гідна не меншої уваги.
Ця виставка майже загубилася серед інших імпрез візуального мистецтва у Києві — вочевидь, незаслужено. Маленьку галерею «Тадзіо», розташовану, без-будь яких дороговказів, в одному з будинків у Десятинному провулку, знайти складно, але варто заради фотографій Антона Трофимова «Південний Бруклін».
