Штольня: жахи чи комедія? Погляд під двома кутами.

Складно усім з цим фільмом. Похвалиш – будуть говорити, що я був упереджений, покритикуєш – одержиш купу радісних криків "Ага, я ж казав! Нічого в Україні не можуть зробити нормально!"

Отож ми вирішили надати Вам одразу два погляди на один і той самий фільм. Єдине, що хотілося б зауважити, багато суперечок виникло довколо фільму, в тому числі і на нашому форумі, що засвідчує непересічність стрічки. Дивитися? Варто! Оцінювати? Вам!

Рецензія на українсько-російський фільм "Помаранчеве небо"

"Про що цей фільм? Знову про політику?" - перші думки, що виникають ще перед переглядом. Наступна думка: "Та що вони можуть зняти!? Чергове мило". Відразу хотілось би спростувати. Стрічка не мильниця і зовсім не про політику. Ви думаєте, що я зараз буду вихваляти український кінематограф? Ні. Хоча, це чи не перша спроба вийти на світовий ринок із власним справжнім фільмом.

Проблема перша. Відразу кинулося в очі. Задум не дуже файний: ті, хто за помаранчі - україномовні, проти - російськомовні. Не так було, зовсім не так. Звісно ж, пізніше вони об'єдналися, але зовсім не мова розділяла народ.

«Критичні дні»: відверті сцени на тлі брутальності та душевного спустошення

Вистава «Критичні дні» – черговий витвір мистецтва від харківського театру-студії «Арабески», в якому відкривається життя забезпеченої жінки, що банально обмежено лише черговим шопінгом, фуршетом та відвідуванням салону краси.

«MERRY CHRISTMAS, J.CHRIST»: виклик суспільству з метою зламати стереотипи

В Харківському театрі імені Шевченка театр-студія «Арабески» представила оновлену версію сучасного сприйняття історії під режисерським керівництвом Світлани Олешко, яке було виражено у виставі «MERRY CHRISTMAS, J.CHRIST». Виставу поставлено на текст Сергія Жадана, який супроводжується музикою харківського гурту «Lюк» і, як повідомляють афіші, головна роль дісталась Superstar’у Михайлу Барбарі. Приємно, що основною глядацькою аудиторію була якраз молодь.

Українці послали Катю Пушкарьову до Бобруйську

В середу, 15 лютого, в Києві 15 осіб пікетували будівлю Нацради з вимогою прибрати «російську похабщину» з українских телеекранів.

Мітингувальники озброїлися плакатами з такими гаслами: «Не хочу няню, хочу Роксолану!» «Геть, російська похабщина!», «Обережно Задов!» та «Пушкарьову до Бобруйську!»

"Перший український блокбастер"!

Олександр Довженко "Земля"

А про що, власне, фільм???
Наприкінці ХХ століття в одній із західноєвропейських держав впливове міжнародне журі визначило 10 кращих фільмів усіх часів та народів. Єдиною німою картиною, що увійшла до цієї десятки, була "Земля" українського режисера і сценариста Олександра Довженка.

Фільм 1930 року є прикладом можливості створення геніального шедевру навіть, а можливо, і завдяки існуванню жорсткої цензури у СРСР. Багато питань, поставлених автором, не мають однозначної відповіді і сьогодні. Тому сприйняття картини глядачем завжди буде залежати від його власних поглядів та почуттів. Деякі ж аспекти варто розглянути детально з огляду на життєві позиції самого Довженка.

Характерною для цієї роботи режисера є усвідомлення України як земного раю. Самі зйомки розпочинаються не із опису головних героїв, а із нагадування про багатство нашої землі: яблука у садах, жито, соняшник у полі... Звідси і спокуса за будь-яку ціну отримати таку родючу землю. У боротьбі за неї, як виявляється, не має значення навіть людське життя.

Попри те, що на перший погляд, фільм здається агітаційним, пропагує цінності комуністичного суспільства, відкинувши обов’язковий на той час елемент вихваляння існуючого ладу, ми бачимо стійку неприязнь до нього, котра виливається у передачу абсурдності життєвих позицій радянської людини за допомогою засобів кінематографу.