— спільнота блогів про культуру
АрхівВсі публікації
Всі коментарі
Теґи
2010, 2011, 2012, 2013, арт-клуб "44", Бінго, виставка, Киев, Київ, Концерти, Львів, Майстер-клас, поезія, презентація книги, Руський клуб «Культ РА», Тернопіль, фестиваль, Фестивалі, фото, Харків
ВсіОновлення
24 вересня 2024
Андрій Будкевич стаття
ЖИТТЯ КОРОТКИЙ СОН… ТОМУ ВСТИГАЙМО ТВОРИТИ ДОБРО ТА КРАСУ
4 вересня 2024
Андрій Будкевич стаття
ПІД ГРОМИ АРХАНГЕЛЬСЬКИХ ТРУБ ВЖЕ ПОБІДНІ ГОТУЮТЬСЯ РАНКИ*
8 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
МАЛЯРСЬКІ РУНИ РОМАНА РОМАНИШИНА (ЕСЕ)
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
СЕРГІЙ ГАЙ: МИТЕЦЬ – ХАРАКТЕРНИК, НЕОЕКСПРЕСІОНІСТ, НЕВТОМНИЙ ПРАЦЕЛЮБ
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
ПРИВАТНИЙ МУЗЕЙ ОДНІЄЇ ХУДОЖНИЦІ: ПРО ТВОРЧІСТЬ УЖГОРОДСЬКОЇ МИСТКИНІ АНДРЕЇ ПАВУК
2 серпня 2024
Андрій Будкевич стаття
ВАСИЛЬ ВОВЧОК – ЗНАЙТИ СВІЙ ШЛЯХ, ЖИТИ СВОЇМ ЖИТТЯМ
8 липня 2019
Ольга Узундай афіша події
XXIII книжковий фестиваль «Зелена хвиля» і VII міжнародний Корнійчуковський фестиваль дитячої літератури
12 червня 2019
В'ячеслав Гук новина
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
10 червня 2019
В'ячеслав Гук новина
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
3 червня 2019
Державники афіша події
Всеукраїнський дводенний освітньо-практичний семінар "Я - державник"
Всі коментарі
Коментарі
ліпше витратьте свій час на шось інше
олесику, мама як філолог і кандидат наук безумовно має рацію (не шпигунську)
а чого ж вона тебе одягає у вишиванку і шаровари?
це не по-модньому, як писав старицький михайло
А я оце думав на прем*єру піти. Перехотів:(
В принципі - так, для мене великі форми з навмисним розщепленням смислових зв"язків - занадто складні для сприймання. Тому Емма Андієвська і Нью-Йоркська група мені й справді "не йдуть". Для мене такі речі все одно залишаються суто експериментальними, а художні експерименти, як на мене, не завжди бувають вдалими.
Я думаю, що "Роман про батьківщину" набагато краще сприймають люди з "поетичним" мисленням. Мені ж якось ближча проза з її розповідними фактурами, якими, я гадаю, Дзвінка Матіяш все-таки великою мірою нехтує, залишаючись "занадто" поеткою
деточки! если Вы прочитали Улисс тогда нам можна и продолжить разговор;-)
У мене питання!! Як люди, що звертаються до незнайомих "деточка", забрідають на культурні українські сайти?))
http://www.pinktentacle.com/20 09/02/snow-sculptures-at-sappo ro-snow-festival-2009/
От скажи, Олесику, хіба не сумно? Розказуєш людям про книжку, розказуєш, я їх цікавить тільки те, хто кому у телевізорі яку бульку скрутив.
А що тоді казати про поезію Емми Андієвської, Ньюйоркської групи, представників Київської школи, як от Вишенський, приміром? Про неоавангардизм, де поряд з верлібром існує вільна несегментована форма із навмисним розщепленням смислових зв'язків? Це для вас також нежиттєспроможні форми?
Щодо читацького сприйняття, то з десяток моїх друзів, що не мають жодного професійного стосунку до літератури, сприйняли книжку Дзвінки "на ура", і навпаки були захоплені незвичністю форми.
Олесику, а я читала "Нашу мову соолов"їну". не скажу, шо я у захваті.
а ти не читаєш книжки іншими мовами крім української?
отакої...
http://chytanka.com.ua/ebooks/ index.php?action=url/view& url_id=13
http://chytanka.com.ua/ebooks/ index.php?action=url/view& url_id=10
Олесику, скажи мамі що спеціально для викладачів української літератури на сайті є пошук. І нехай вона в жодному разі не вибирає розділ "класичні вірші". Та й ти уже великий хлопчик, щоб такі тоненькі книжечки читати. Погортай ліпше оцю або оцю.
Але Роксолана, зосереджуючись на тих формальних деталях, які заважають їй сприймати зміст, по-своєму має рацію!
у принципі, для цього є Гугл, але коли вже запитуєте, відповім:
Джеймс Джойс - ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників двадцятого століття. І насамперед через його роман "Улісс". У цьому романі застосовується техніка так званого потоку свідомості. Щось схоже є і в Дзвінки Матіяш.
ще питання?)
Самодостатності форми твору - мало, крім того, читач (типу мене:) зовсім її не вимагає (мене влаштовує несамодостатній традиційний роман, приміром). Форма, як на мене, має бути стійкою й життєспроможною. Я маю на увазі тільки таке: твір не повинен "розсипатися" на складові в процесі сприймання. Я, в принципі, протестую проти того, про що писав вище: "відновлення рядків", відшуковування ритму. Це означає, що вибрано форму, яка в первісному, авторському варіанті не сприймається, не дає орієнтирів, утруднює комунікацію автора з читачем.
В принципі, можна (і навіть краще) порівнювати (за формальними ознаками, звісно) Дзвінку Матіяш не з Тарасом Прохаськом, а з "Ендшпілем Адольфо" Тані Малярчук. Мені важко сходу в цьому коментарі розписати, чому "Ендшпіль..." мені сприймався легше за "Роман...", але підозрюю, що Таня Малярчук не пішла шляхом "механічних зчеплень" прози з поезією.
Ты просто Супер, у тебя просто классные татушки,тебе они очень идут.:)
іхлопці душевні, тай скульптури файні
класно виглядало коли вони з кожним днем танули і перетворювалися на аморфних монстрів
провтикав треба було щодня з ними фоткатись, а коли порозтавали стати замість них у ті самі пози
похоже, що мальчик блює в зошит. чесне слово! Олесику, мораль сєй басні - ніколи ненапивайся і не блюй де попало
Буде і традиційно, і постійно, і регулярно.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
мальчик блює в зошит
точно! тарас шевченко читає власні "дитячі" вірші!