Коментарі

     
 
eugen74 
Євген Повєткін 11 лютого 2009  З «Роману про батьківщину» Дзвінка Матіяш могла б зробити кілька віршів

Згоден з Роксаланою Човбан.
Дзвінка Матіяш і справді потрапила в тенета поширених упереджень до прози - мовляв, її, з одного боку, писати простіше, з іншого - прозову книжку купуватимуть більш охоче. Видно, з подібних міркувань авторка вирішила переробити задум збірки віршів у прозову книжку, причому на 80% (крім першої новели про малу дівчинку і ще кількох невеликих місць) це було зроблено суто механічно, ледве чи не шляхом "розпрямлення" поетичних рядків. Звісно, читати такий текст важко, причому, як правильно підмітила Роксолана, для полегшення сприймання читач все одно робить, свідомо чи несвідомо, зворотні дії - відновлює поетичні рядки, відшуковує поетичний ритм і т.і.
Втім, незважаючи на недоліки, книжка справді засвідчила талант Дзвінки Матіяш-прозаїка, на жаль, поки що більшої міри прозаїка потенційного. Для прози їй потрібно, по-перше, перейти від навіювання до "просто" оповіді (як у Тараса Прохаська, справді, порівняння доречне), по-друге, творити героїв дещо інакше, ніж ліричних героїв поезії. В першій новелі, про дівчинку, в неї це вийшло, шкода тільки, продовження майже не отримало.

 
 
 
 
 
 
voque (анонімно) 10 лютого 2009  Загалом, це може вбити кого завгодно

"Оце" многобуков - ацтой. Ибо напоминает возмущенный п**деж троещинских интеллектуалок в метро (упомянутое здесь, кстати), разве что речь получше, но говорить глупости можно и самыми изысканными словами,а позволение себе откровенной грубости и пошлости на тему спазмов вагины, в эту самую вагину аффтаршу и загоняет, ибо человек, претендующий на поборника высококультурных понтов, вагинальным юмором тут кидаться не стал бы. Сантиметры вашей лжи, не достают до точки "G", от такой от вам каламбур ;).
Это я к тому, что Сие "тварение" не намного дальше ушло от возмущения "страшной" внешностью Дарьи Астафьевой а-ля "Бляяя, ну ты видала какая она конченая?!" в исполнении каких-нить очередных Мисс Целлюлит - 2009. Но они честнее вас. Они не претендуют на лавры в области искусства, а здесь аж прет прононсом "ну какого х.. они в телеке, а я в интернете?" Лузера на хуторе близ модема...
На такое так и хочется спросить "вы такие умные, вы такие профи все, но почему я в хит-парадах, а вы арбайтен в офисе?" (с)
Шо касается рассуждений о тексте песни, то выбросьте свой самоучитель по юмору, Бабкина, это ж Максим Галкин на Голубых огнях. Да и программа "Русские гвозди" была закрыта много лет назад, и Николаю Фоменко не обязательно было прибегать к школьному курсу анатомии или рассказу друга о том, как брат друга его брата когда-то " в чувихе залип", чтобы поднимать рейтинг.В последнее время это стало моветоном даже в "Аншлаг-Аншлаг". Надеюсь, я не оскорбил ваши трепетные чувства к Регине Дубовицкой. Буньюэля прицепила, сверкнула эрудицией. И шо? Сама лучше писать стала? Можно было бы еще клинику Филатова примазать, но ведь для этого надо быть немного down to earth, это ж не так круто, как бравирнуть тем, что мы кое-что читали.Вот разве что кое-что...
А Коэльо успела проштудировать пока он не стал модным среди поночек? Скрывала потом, что сама зачитывалась? I love your лай.
Парадокс в том, что скинь тебе ту же самую песню не СМИ в мозг, а друг на плеер, не было бы этого чудо-труда щас. И волноваться за мозг людей надо делая что-то по этому поводу, например, чем-то действительно красивым своим. И вот тут нужно себя чувствовать очень уверенно. И обоснованно уверенно, что важно.
А комментнув про дырки в ушах вы две свою глупость не то, шо обнажили, вы ее еще и на голову себе водрузили.Лучше остановиться. А то не ровен час науськаете на себя кого-то, кто вам ваши слюни на нос намотает.Просто чтобы на место поставить.
Я вовсе не фанат группы СКАЙ, как можно было бы себе предположить из вышесказанного. Я фанат здравого смысла. Я не стану идти топтать клавиатуру с пасквилями в сторону Квест Пистолз потому что я дристал от "Я устал..." или "Шуры-муры" прекратили род лемуров.Если я устану, я одену наушники и включу что-то другое. А вот от чего действительно устаешь, так это от такого низкопробного стеба низкопробных писак, а люди, которые думают, что они продвинутые только потому что не слушают СКАЙ, отнюдь не впереди тех, кого они сами козлят за обратное.Вот я СКАЙ не слушаю. И вообще тот альбом считаю откровенно слабым. Но идиоты вы, а не они.Потому что сказать конкретные недочеты по музыке образования не хватает, а достойно тексты обстебать просто умом не вышли.Острой его частью.Чтобы не писать по принципу "лишь бы ляпнуть".А просто промолчать не хватает здравого смысла. Андалузский пес лает, караван идет. Ну тут понятно, кто караван, кто нет, да?
Они вам еще и спасибо за такой промоушен скажут. А вы им. Почему?

Говно от вас давно достигло крыши
И если бы смогло - устало бы вонять
Но может быть за то, что вас читают или слышат
Вам стоит "отспасибать" именно меня?


Вот поэтому.

 
 
 
Гуцул Ібрагім (анонімно) 10 лютого 2009  Лелеки, біси, гуцули, режисери — карпатська мішанина від Степана Г.

Непогана рецензія. Хоча я так і не помітив однозначного "дзвіночка": ватро читати роман чи ні. Дозволю собі декілька думок з приводу...
Стосовно "гіперлінків" на інші тексти, то, як на мене, перебору не було. Це і є той "дотик" до вже розказаних історій, який властивий постмодерним творам. І який віздправляє знаючого читача до прочитаних раніше текстів і створює для нього ілюзію обраності, а незнаючому відкриє щось зовсім нове. Думаю, автор з самого початку хотів сконструювати текст-калейдоскоп.
Стосовно перенасиченості прикметниками -- згоден. Але всі початківці цим грішать:) Їм здається, що мова занадто скупа і суха. От і з"являються "Зорі оповиті таємничим серпанком, шоломи вояків блискучі і сріблясті". Якщо би автор зловживав прикметниками в другому або третьому романі, -- варто було б задуматись. А так -- простіть йому:))
А ще видно, що рецензент ніколи не тримав в руках кіносценаріїв:)) Бо інакше би знав, що сухішого тексту ще треба пошукати. Все зводиться приблизно до наступного:
" Іван взяв сокиру з лавки.
-- Іван кричить:"Зарубаю, курву!"
Іван вдарив Марічку сокирою в ліву скроню. Голова Марічки розкололася на дві частини".
В цей короткий шматок вкладається як мінімум дві сторінки книжкового тексту. При виготовленні фільмів за експресію відповідальні режисер і актори, а не сценарист. Завдання останнього -- вдало вибрати місце дії і прописати логічну її послідовність. Навіть діалоги придумують спеціальні "майстри діалогів".
Тому детально промальовані сцени, які легко уявити навіть обділеному фантазією, -- це ознака скоріше "проживання" автором тексту, а не кіношності останнього.
На закінчення я би однозначно порекомендував прочитати "Карпатський звіринець". Роман веселий, смішний і легкий. А перечислені рецензентом огріхи в більшості своїй хоч і справедливі, але помітні хіба що для літературознавців.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
marialan 
МарьВанна 10 лютого 2009  «Дикі руські пані» у пошуках іншої долі

Дуже рада, що в нас виходить така розмова: для чого пишуться книжки. Я згодна, що матеріалом для створення надзвичайного світу є власні думки й переживання тих, хто нас оточує. Точніше - вони є імпульсами. Але дуже давно один, на жаль, покійний великий романіст учив мене: "Не бери надто близько до серця те, що тебе оточує. Ти ж маєш унікальну здатність: ТВОРИТИ ІНШИЙ СВІТ, навіщо тобі перепускати через свою душу, а потім і через душу читача увесь бруд ЦЬОГО СВІТУ?! Не захоплюйся реальністю, фізіологія будь-чого нікому не цікава". Я йому свято вірю, хоча, звісно, скільки людей, стільки думок. Певна річ: якщо не хочеш, аби читач брав надто близько до серця, то й сам не береш... Ось у чому суть: для автора найважливіше в цій книжечці оте, про що Ви так стисло й точно сказали: "Другорядність - у наших головах". Мене нудить від пієтету перед закордонням, яке спостерігаю, на превеликий жаль, не тільки у обивателів.А решта - декорації дамського роману; якщо маєш намір вийти в такій серії, то мусиш грати за певними правилами, чи не так? Щоб і "свіженько", й не "напряжно"? Жарт, але в кожному жарті, як відомо... Насправді автор не високо цінує цю книжку. Мені дуже шкода, що Ви не прочитаєте роману Ганни Ручай "Смугастий, мов життя" - його, зважаючи на все, не буде надруковано ще багато-багато років... Дякую за розмову, було дуже приємно познайомитися.

 
 
 
 
 
 
 
 
previosСторінки: 3371123...321032113212321332143215...336933703371next
← Ctrl         Ctrl →