Muse у Києві відіграли епічний концерт (частина ІІ)

Зі сцени Палацу спорту американську команду «We Are Scientists» проводжали весело й бурхливо – от-от, зовсім скоро перед публікою з’являться улюблені Muse. Проте обіцяне «скоро» сталося не так вже і скоро – чекати на британців довелося близько години, за яку ефект «підігрітості» від попереднього виступу встиг розвіятись.

Нарешті, близько 21:00 світло в залі згасло і зазвучала увертюра до омріяного концерту – «Exogenesis: Symphony (Part 1: Overture)». Декорації-соти заблимали вогниками, темрява на сцені дещо розвіялась, і під наростаючі арпеджіо Моргана Ніколлса – клавішника, який виступає разом із гуртом на концертах, все чіткіше виділялися силуети славетних Muse –  Метью Белламі, Кріса Уолстенхолма і Домініка Ховарда. Симфонія плавно, проте наполегливо розливалася залом, заворожуючи глядачів і ніби готуючи їх до чогось абсолютно неймовірного. А неймовірне почалося одразу після неї. Сцену залило червоним світлом, і музиканти заграли «Uprising». Палац спорту, здавалося, вибухнув: і обидві фан-зони, і сектори повністю віддалися ритму, відчайдушно стрибаючи, плескаючи в долоні і підспівуючи. Далі йшла «Supermassive Black Hole», яку слухачі зустріли несамовитим вереском, і під яку продовжили нарощувати амплітуду рухів, жадібно ковтаючи кожний звук, що лунав зі сцени. Так, цього моменту Київ чекав 4 роки…

Наступним номером концертної програми була пісня «Map of the Problematique», яка і в треклісті альбому «Black Holes and Revelations» (2006) йде одразу за «Supermassive Black Hole». Після потужної «Map of the Problematique» Muse повернулись до останнього альбому і, супроводжувана вибухами віртуальних феєрверків, зазвучала композиція «Guiding Light», під час якої глядачам випала нагода перевести подих перед наступним треком. А це було справжнє божевілля! Підкравшись знаним ще з альбому «Absolution» (2003) програшем, залом оволоділа масова «Hysteria», тільки-но Кріс торкнувся струн на своєму підсвіченому блакитними вогниками басі. Не даючи Палацу спорту ні на хвилину оговтатись, Метт і Дом почали грати «Citizen Erased». Під час виконання другого куплету зал захоплено принишк, щоб не пропустити повз вуха ані найменшої дрібниці, вибухнути знову після другого приспіву і ще раз затихнути в моменті, коли Белламі знімає гітару і сідає за свій розпрекрасний рояль Kawai. «Wash me away, clean your body of me, erase all the memories – they will only bring us pain. And I've seen all I'll ever need», – співали разом з Меттом українські фани.

І назад, у майбутнє. Після «Citizen Erased» прозвучала відома ще з фестивального літа-2010 зв’язка «Nishe»+«United Stases of Eurasia», й хоч остання композиція і не відзначається феєричними гітарними соло, прийняли її не менш бурхливо, ніж попередні.

Легким рухом руки шамана Метью елегантний чорний рояль перетворився на величний орган. Коротенький вступ-тізер, і музиканти почали грати дещо припалу порохом пісню «Megalomania», сусідку «Citizen Erased» за альбомом «Origin of Symmetry» (2001). До речі, до 10-річчя цього альбому Muse готують спеціальну «іменинну» програму, яку відіграють в кінці серпня на британських фестивалях Leeds та Reading.

Після виконання треку «Megalomania» Метью ненадовго залишив сцену, а Кріс та Домінік заграли «Helsinki Jam», під час якого на сцені з'явились електробарабани. Неважко було здогадатись, що наступною звучатиме композиція «Undisclosed Desires». Домінік спустився зі своєї платформи до щойно винесених барабанів, а Метью повернувся на сцену з клавітарою, яку «м’юзери» запам’ятали ще з однойменного кліпу. Разом із піснею почалося просто-таки фантастичне лазерне шоу, яке викликало у глядачів окрему хвилю шалу. Танцюючі сині й рожеві промені відтворювали ритмічний малюнок композиції, створювалось враження якоїсь іншої реальності.

Наступною зіграли вже значно реальнішу «Resistance». Не брати участі у виконанні пісні музиканти не залишили жодного шансу; тож там, де тексту не знали, слухачі просто активно плескали в долоні, але рядок «love is a resistance» всі співали, як один. Солодко посумувавши над тим, що «it could be wrong, but it should have been right», повернули на позитивний лад. Тепер це був вже не заклик «We must run!», а розповідь про те, що «the ship is taking me far away», – настала пора «Starlight». Усім залом, навіть без допомоги Белламі, співали приспів – «Our hopes and expectations, black holes and revelations». А ще під час пісні прихильники гурту зімітували зоряне небо, взявши до рук диски й відбиваючи ними промені світла. Музикантам флешмоб сподобався.

Далі йшла «Time Is Running Out», яку виконали у зв’язці з «House of the Rising Sun» Intro, тож усі, хто знав слова, мав нагоду засвідчити повагу гуртові Animals.

Напруга продовжувала зростати. Повітря у концертному приміщенні, здавалось, було аж в’язким від такої кількості вивільненої енергії. Заключною композицією основної програми була «Stockholm Syndrome». Динамічна, важка, тривожна на куплетах і така заспокійлива й ніжна на приспівах, пісня вивертала свідомість навиворіт, особливо – на прикінцевому програші. Закінчував Метт довгим потужним джемом, в кінці якого, в пориві емоцій, підкинув свою гітару високо в повітря. На цій ноті музиканти залишили сцену.

Фото – Ольга Іващенко

Muse у Києві відіграли епічний концерт (частина І) >>>

Muse у Києві відіграли епічний концерт (частина ІІІ) >>>