Каша Сальцова: „Я-1/480000000 України”

Олекса Ткачук: "ПІАР і ПОПУЛІЗМ то різні речі"

Фоззі: "я за визнання ветеранів УПА в якості борців за визволення України"

Марина Соколян: "Багатьом не подобалося те, що я багато намагаюся писати, але ЦЕ МЕНЕ НЕ ...

Сьогодні я спілкувався з молодою письменницею, ім’я якої ще практично невідоме. Марина Соколян поєднує письменництво з роботою в провідній ПіаР агенції.

– Марино, про що пишеться насамперед?
Сьогодні видавництво "Факт" представляє дві мої нові книжечки – це "Кодло" і "Ковдра сновиди". Якщо "Кодло" – це твір з пригодами та напруженою інтригою, то "Ковдра" – це щось медитаційне... Тема цієї книги доволі актуальна нині, адже то розповідь про море, відпочинок, а наразі зимна зима і багатьом хотілось би потрапити у той рай. :)
Надзвичайно важко лишити Академію, адже це школа, яка зробила мене тою, яка я зараз є. Хоча в "Кодлі" школа представлена як зло, а з іншого боку – школа це просто гра.

– Чи вірите Ви в забобони, якісь символи?
Вірю та поважаю всі забобони доти, доки я володію ними, а не вони мною. :)

Інтерв’ю з одним з лідерів гурту Фліт - Андрієм.

– Ви з Ґрінпісу? Чи просто Вас дуже хвилює питання захисту природної спадщини? :)
Ні, ми не з Грінпісу:). Я не можу дати вичерпну відповідь на це запитання, адже: всі пісні придумує Вова (наш генератор творчих ідей). А пише він про те, що його хвилює, як каже: "Що в мене болить". Ігор, Міша і я повністю підтримуємо. А про природну спадщину потрібно якомога голосніше зараз говорити, щоб не було пізно (якщо вже не пізно :( ).

– Як було записано отой скіт перед "Їжачком", коли того самого їжачка збиває машина?
Це взагалі ціла історія :). Особисто я не був присутній в той час на студії, але знаю, що перед "Їжачком", "Я вживаю", "Вийди, моя люба" всі "приколи" були записані голосом Вови, тільки деколи вони оброблялися різними ефектами. А якщо ти натякаєш на те, що то був справжній їжачок, – ЦЕ НЕ ПРАВДА!!! :)))

Кілька слів про Верховну Зраду

інтерв’ю не можна назвати форматним для нашого сайту, оскільки для початку ми вирішили подати невеличку інформацію про гурт, в якого взято інтерв’ю, адже не кожен може похваитися тим, що чув і багато знає про Верховну Зраду. Тожж склад гурту:
Юрко Лаврін – мікрофон
Лідер команди, улюбленець львівських дівчат, попри це старається не зраджувати іміджу скромного й незайманого хлопчика. Любить одягатися в "Адідас", Анджеліну Джолі, маму, тата, брата і сестру. Окрім "Верховної зради" брав у часть у проекті Олега "Джона" Сука "Є!", співав разом з Юієм Покальчуком. Корифей.


 

Тарас Рибка – бас-гітара
Музичний мозок гурту, автор переважної більшості мелодій. Текстів не пише. Геній бас-гітари, примочок і стаканів. На репетиціях серйозний і вимогливий, на концертах з дредами і кульчиками. Мріє мати секс з Брітні Спірс, при цьому щоб вона співала "Ай сіньк ай дід іт егейн" голосом Розенбаума. Неодружений.
 

Вітя Нагорний – гітара
Найвідповідальніша людина в групі. Хімік, а тому до всього шукає раціональний підхід. Фанат Че Гевари, націоналіст, анархіст і комуніст в одній особі. Брав у часть в штурмі омонівців у місті Києві 9 березня 2001 року, але до цюпи так і не потрапив. Мріє заробити гроші і купити собі багато надувних кульок. Неодружений.
 

Денис "Дісі" Столяров – барабани
Прийшов до "Верховної зради" останнім, можна сказати, врятував команду від розпаду, бо спочатку вона майже рік обходилася без ударника. До того грав у містичній групі "Дежавю". На якомусь форумі хтось написав, що Діся – найоригінальніша людина в гурті. Чесно кажучи, так воно і є. Неодружений.

Вибухонебезпечна четвірка "Верховна зрада" зародилася у Львові, де й продовжує активно діяти дотепер. Серед своїх колег по рок-цеху вона вирізняється цілеспрямованою позицією, поміркованим патріотизмом, безкомплексністю та безкомпромісністю – саме це дозволило групі завоювати популярність у музичному середовищі рідного міста та за його межами.

Олег Скрипка: Як рокер, що захищав свої культурні орієнтири, я програв

Інтерв'ю з нагоди видання диску "Дух не вмирає, дух не згаса" (Пісні барикад)

- Хто автор ідеї та упорядник диску?

- Був у нас такий ностальгійний виступ, коли ми востаннє зібралися у  наметовому містечку, перед тим, як його розібрали. І тоді Тарас Компаніченко, здається, сказав, що непогано було б записати ці пісні, які звучали на барикадах. Втім, ідея виникла якось спільно - всі її підхопили, не було жодних сперечань стосовно авторських прав. У мене був досвід, пов'язаний з виданням диску "Божичів", і все необхідне для запису обладнання. Кілька разів зібралися з хлопцями у мене вдома, посиділи, поговорили, поспівали, після чого я записав усіх конвейєром, досить швидко. Потім вибрав найкращі варіанти, а Макс Капуста зробив мастерінг.