Анджеліна Джолі заочно буде присутня на «КіноЛеві»
Уже втретє нас запрошує фестиваль незалежного кіно, «КіноЛев». Два роки це був домашній фестивальчик «для своїх». Бернарденгарден приймав охочих подивитись кіно, але вони влаштовувались, хто як міг: хто на принесених із собою карематах, хто на сумках, а хто і просто на землі.

Днями в Україні стартував другий щорічний фестиваль DJUICE MOBILE MOVIE FEST 2008 – конкурс короткометражних фільмів, знятих виключно за допомогою мобільного телефону. Як і минулоріч, програма фестивалю розділена на дві частини – аматорську й професійну. Тому запропонувати свої роботи на конкурс зможуть як звичайні шанувальники мобільного кіно, так і представники молодого покоління українських кінематографістів.
Дивні ми, люди, створіння – змалку, коли нас батьки беруть з собою на весілля, аби ми отримували задоволення від замученої нареченої, втомленого нареченого, та п'яного дядька в третіх, який на п'яну голову б'є пику дружбі, ми обіцяємо собі ніколи в житті не зв'язуватись з шлюбом або, в кращому випадку, ніколи не робити власне весілля таким же, а навпаки – тихим, скромним з кількома найближчими друзями.
Коли йдеш асфальтованою вулицею сучасного мегаполіса, досить важко уявити, що мізерну, з галактичної точки зору, кількість років тому на цьому місці буяли доісторичні хащі, в яких поважно бродили бронтозаври, в забруднених людством річках колись плавали ігуанодони, а в повітрі можна було побачити не черговий літак з туристами, а птеродактилів чи архіоптериксів.
Зняти кіно про наркозалежність просто. Набагато складніше зробити це так, щоб глядач подивився, повірив, вжахнувся, добряче подумав над тим, що побачив і пообіцяв собі: «Зі мною такого не станеться». Ароновськи справився із цією задачею якнайкраще. Хоча цьому фільму вже виповнилося вісім років, своєї актуальності він не втрачає. Адже нічого так і не змінилось за ці вісім років. Наркотики як ламали, так і ламають життя мільйонам людей. І досвід інших нікого нічому не вчить.
На першу стрічку української кіностудії «Ялта-фільм» витрачено шість мільйонів доларів. Якщо не враховувати вартість акторів і режисера, проїзду знімальної групи до Криму і назад, витративши максимум 5 тисяч доларів, студентська знімальна група могла б зняти точнісінько такий самий фільм, можливо, навіть захистивши його яко дипломну роботу.
У останній день цьогорічної зими львівський державний академічний театр імені Леся Курбаса презентував на розсуд киянам виставу «Хвала Еросу» за твором Платона «Бенкет». У вічі одразу кинувся небувалий, як для театрального Києва, ажіотаж навколо цієї вистави. Не було де стати, не те щоб сісти. Жодного вільного місця у залі.