«Турист»: А що замість цукерки?

Яскраве шоу, саме очікування якого бентежить і хвилює. Красиві постери з обличчями Деппа і Джолі. Красиві кадри неперевершеної Венеції. Сподівання чудової гри чудових акторів. Історія, яка мала б дивувати і вражати, а насправді... забувається наступного дня. Все це про чергову блискучу голівудську цяцьку – фільм «Турист» із Джонні Деппом та Анджеліною Джолі в головних ролях.

«Чорна лебідка»: розкіш кінонасолоди

Напевне, той, хто вподобав «Реквієм за мрією» не лише через Джареда Лєто, цей фільм вже подивився. Хто ж досі не дивився  — мерщій надолужуйте втрачене. Адже "Чорна лебідка" — грандіозний витвір кіномистецтва.

«Імена в мармурі»: Кіна не буде?

«Імена в мармурі» — кіно про естонських гімназистів, які 31 січня 1919 р. взяли участь в легендарному бою під Валгою. Подібно до Героїв Крут, які у 1918 році виступили проти більшовиків, естонські школярі теж вийшли захищати свою державу. Кохання і війна, патріотизм і зрада, безнадійне теперішнє і діти. Прості переконливі типажі, образи яких актори передають спокійно, без надриву і фальші. Без зайвого пафосу і моралізаторства, що тільки допомагає фільму натискати на особливі струни патріотизму в кожній душі.

Юрай Якубіско. Гострий присмак божевілля

Фільм Якубіско "Птахи, сироти та божевільні" (1969) намагається довести, що божевілля або божевільна поведінка не допомагають звільнитися від неприємностей життя.

Весь час герої цієї, на перший погляд, анархічної картини повторюють певну чітку ідеологічну програму: «Все, до чого прив'яжешся у житті повернеться зворотнім боком. Тільки божевілля дає гарантії, що ти не лишишся нещасною... Ти втратив сміливість до божевілля?»

«Чорний лебідь»: хто мій ворог?

Балет, балет, балет, постійні виснажливі заняття, дієти і нарешті потім захоплене: «Ти стільки працювала!», «Ти найкраща!», «Ти це заслужила!». Безкінечне бажання отримати роль всього свого життя — станцювати королеву-лебідь. І раптом: «Я сумніваюся, чи зможеш ти виконати цю партію»...

«Карамель»: ніби жінка на смак

Фільм Надін Лабакі «Карамель» має смак жінки. Жінки без віку, без ознак національності чи віросповідання, соціального чи сімейного статусу. Жінки, що йде довгою дорогою пошуку самої себе, дорогою з вибоїнами й горбами з буденною назвою Життя.

Ален Роб-Грійє. Драматургія молекул

 Фільм ідеолога французького нового роману Алена Роб-Грійє (Alain Robbe-Grillet) "Людина, яка бреше" (L'Homme qui ment, Muž, který lže, The Man Who Lies,1968) такий самий схематичний як і його проза. Ми бачимо величезні та страшенно складні химерні конструкції, вражаємося заплутаності цього механізму, але ніяк не можемо зрозуміти, навіщо він потрібен. Подібно до кожного концептуаліста, Роб-Грійє любить деталі, але ціле для нього – не є фіналом-вінцем, а скоріше – закономірним наслідком процесу творчості.