На «Сумно?» ексклюзивно представлений новий роман Олеся Ульяненка «Там, де Південь»

Поки що перший і єдиний автор, який потрапив до українських сучасних порнографів. Принаймні такий вердикт винесла Олесеві Ульяненку, лауреату Шевченківської премії, Комісія з питань моралі, через що здійнявся неабиякий галас близько року тому – перша ластівка цензури вдарила по Ульяненку не випадково – його дійсно варто прочитати. Видавництво «Треант» повідомляє про видання нового твору цього славетного українського автора – роману «Там, де Південь». Зараз його можна ексклюзивно замовити на Сумно? і стати одним з перших, хто прочитає цей роман.

«Україна в диму»: Риби на асфальті, або Політ у глибину

Рекомендувати Ігоря Павлюка українському читачеві особливої потреби нема, тому що популярність його поезії, – драматичної, з потужними, соковитими метафорами, з відчуттям темної трагічності часопростору – прикметна постійна константа сучасного українського літературного процесу.

Анна Багряна та Дімітр Христов створили нову літературну сім'ю

2009-й рік видався багатим на літературні весілля.

4-го листопада у Софії (Болгарія) українська письменниця Анна Багряна  вийшла заміж за болгарського письменника Дімітра Христова.

Любка Дереша видали у Нью-Йорку

В останньому числі Нью-Йоркського літературного часопису Fiction опубліковано фрагменти англійського перекладу роману «Культ» Любка Дереша. Переклад здійснив лауреат світових, британських та Американських премій для перекладачів Peter Constantine. 

Юрій Андрухович. Без Ознак Мистецького Життя

Юрій Андрухович. «Б.О.М.Ж.ацька СЕСІЯ» для журналу «Просто неба».

«Мулей»: Пошуки сенсу життя по-норвезьки

Ерленд Лу вміє просто писати про складні речі, вміє писати в цілком незвичний спосіб, а тому, коли починаєш читати його «Мулей», не дивує ні форма (щоденник від імені Юлії), ні епіграф, котрий одразу з перших рядків визначає всю подальшу історію. І одразу стає зрозуміло: наступні 200 сторінок не залишать Вас байдужими.

«Грозовий перевал»: екранізації - зло

Братися за екранізацію літературних творів, а тим паче – класики, – справа дуже ризикована, і, зазвичай, невдячна. Бо вгодити всім глядачам-читачам чи хоча б їхній більшості – завдання неможливе. Як би об’єктивно не підходити до зображення героїв, історій, образів, важливі деталі все одно залишатимуться суб’єктивним відображенням режисерового бачення твору. І співпадає це деталізоване бачення з баченням глядачів нечасто.