Брати Капранови видають свій закон
Українські письменники та видавці Віталій та Дмитро Капранови готують до друку нову книжку. Вона вже готова і у серпні має вийти друком у їхньому власному видавництві «Зелений пес».
– Кучма і Янукович видали свої книжки! – сміються брати Капранови, – а чим ми гірші? Вони – наш основний стимул до впорядкування цієї книжки!

У Харківському видавництві «Фоліо» вийшли друком три книжки київської письменниці Світлани Поваляєвої. Це «Замість крові», «Ексгумація міста» та «Оріґамі-блюз». Раніше ці книжки видавалися у видавництві «Кальварія». Усі обкладинки – червоного кольору.
11 липня дитяче видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та компанія «Xerox Україна» презентували свій спільний проект – видання некомерційного тиражу книги Всеволода Нестайка «Найновіші пригоди в лісовій школі», ілюстрованої малюнками дітей.
Яке місце в літературі займає цей жіночий детектив, виданий Зеленим Псом, і кому його читати? Агенція ведмежих послуг – п’ята видана книга Наталії Коробко. І в той же час перша - за часом написання. Книга писалася російською мовою, переклад на українську забезпечувало видавництво. Він не ідеальний і місцями не надто старанно вичитаний, але загалом сприймається добре.
Українське видавництво «Зелений пес», яке асоціюється переважно із українською фантастикою, подарувало нам найфантастичніший проект – книжку, якої просто не може бути, – принаймні, на думку українських фольклористів. Як виявилося, фантастику та фольклор можна поєднувати не лише за принципом першої літери. Рецепт такого «коктейлю» знає Андрій Шмалько – автор історії, котра не існує, або ж «Епосу, якого нема».
Відомий французький дослідник Даніель Бовуа вже 25 років займається українською історією. Львівське видавництво «Кальварія» видало його останню книгу про Україну «Російська влада і польська шляхта в Україні. 1793-1830» українською.
У наш час панування суцільного літературного непотребу вже мало хто зможе назвати бодай три відмінності фентезі та справжньої наукової фантастики. Фентезі стало таким собі модним словом і майже остаточно поглинуло ту справжню фантастику, яку дарують нам твори Лема, Бредбері, Стругацьких. Хтось заперечить, – «фантастика» й «фентезі» – одне й те саме. Мовляв, просто «фентезі» – це «фантастика» англійською.