категорії: літературна рецензія
«Зіґфрід»: Син єдинородний
Коли який-небудь антифашист береться за аналіз постаті Гітлера, в нього завжди виходить щось недолуге і нецікаве. Він перебуває в невигідному стані – про злочини Гітлера відомо практично все, тому дуже важко висловити якусь нову думку з цього приводу. А просто в черговий раз наголосити на жахах тієї війни було б схоже на звичайну спекуляцію темою. Нещодавно так вчинили всім відомі мільйонери, котрі відзняли черговий фільм про голокост – не помічаючи, що прямо сьогодні, тут і зараз люди помирають від ВИЛІКОВНИХ хвороб просто через те, що не мають грошей на лікування. 
Дебютувати в літературі необхідно із справжнім шедевром, точніше мати змогу глибоко залізти в душу читача, перевернути її під впливом тексту та залишити великий слід для роздумів. Свою першу книгу «Славка» молода письменниця Галина Ткачук присвятила партикулярному світові дитини. Діти – це маленькі люди, які мають свою мову для спілкування, універсальні «правила гри на полі», якісь життєво важливі проблеми. Іноді ми, дорослі, відмовляємося сприймати їх світ, який здається проявом бурної дитячої фантазії, а дарма. 
Про те, що не все так добре у нашому світі всі знають давно, проте дуже мало людей намагаються сказати про таке вголос. Певно тому, що вважають, що рано чи пізно кожен має сам дійти до такого висновку. Що рано чи пізно кожен homo sapiense, якщо він дійсно-таки sapiense, пройшовши безліч випробувань та сотні разів підкорившись долі, усвідомлює, що справедливість існує, але не тут і не зараз. Ми часто нарікаємо на те, що наша Україна квазідержава, що, мовляв, у нас все є, але тільки на папері і тільки для вибраних, що все, що декларується, ніколи не виконується, а те, що робиться ніяк не позначається на нашому житті. Ми вважаємо, що ми одні такі – живемо за писаними законами у світі, де вони ніколи не діяли. А що як десь тут, зовсім-зовсім близько існує держава, яка живе взагалі не за юридичними законами, а за законами фантасмагорії? Держава, у якій вже давно змішалися поняття правди і брехні, в якій слово матеріальне хоча б тому, що це єдине, що в кожної людини є і чого влада ще не спромоглася до кінця приватизувати? Що як ця держава – така близька і знайома – пропонується нам декотрими політиканами як вирішення всіх наших власних проблем?
«Сакратум» продовжує вдосконалюватись і не стоїть на досягнутому – розширюється коло розглянутих питань, покращується інформативність, оптимізується дизайн. До того ж, як і раніше, «Сакратум» – це єдине україномовне видання про ґотичну та дотичні до неї незалежні/альтернативні субкультури. Видаеться форматом А4 з повнокольоровою обкладинкою та якісним чорно-білим друком всередині. До речі, «Сакратум» став ще більшим і нині є 68 сторінок за стабільною ціною 18 національних одиниць, але, візьміть до уваги те, що кількість обмежена – усього 999 примірників! 
Яскрава руда обкладинка запрошує нас заглянути до нещодавно виданого твору Наталки Шевченко (Очкур) «Янголи, що підкрадаються». Жанр – «психологічна драма з елементами детективу», сповіщає та ж таки обкладинка. Так, читачам доведеться побачити досить трагічні миті з життя героїні, складний вибір, боротьбу, детективне розслідування, але... 
1 листопада об 11.20 в приміщенні Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя відбудеться творча зустріч студентів та викладачів із сучасними українськими письменниками Андрієм Кокотюхою, Анатолієм Дністровим, Ларисою Денисенко та Яною Дубинянською. Зустріч ініційована колективом єдиної в університетському місті книгарні "Освіта". Подібні зустрічі з ніжинськими книголюбами проходять не вперше. Але вперше за два останніх роки письменники отримали змогу провести подібну акцію в древніх університетських стінах. Справа в тому, що рівно два роки тому, в листопаді 2004 року, групі письменників, серед яких були Андрій Курков та Марія Матіос, категорично відмовили в такій зустрічі, хоча прохання про неї було викладено в офіційному листі з печаткою.
Близько року тривало літературне мовчання Юрка Покальчука. Протягом цього часу автор займався благодійною діяльністю в підліткових колоніях, забезпечуючи ув’язнених одягом та провокуючи їх на одкровення. Покальчук навіть підтримував листування з деякими підлітками, які позбавленні волі. І саме ця соціальна дійсність і покладена в сюжет нової книги Юрка Покальчука «Хулігани». 
