категорії: літературна рецензія
"Платформа" браку ідей для Європейського кінематографа
Дивні настали часи в літературі. Вже друга прочитана сучасна іноземна книжка з дорослої літератури, а симптоми ті ж самі, через що важко зрозуміти, чи дарма ти на неї витратив час, чи ні. Мішель точнісінько так само як Муракамі, довго запрягає і повільно їде, так само дає детальні описи звичайних речей, тому книжку від нудьги хочеться відкласти подалі вже з десятої сторінки. Більше того – у виборі теми для опису він йде набагато далі, тому книжка видається компіляцією з досить дивної розповіді "про життя" та низькопробного порнороману. 
Дуже мало книжок нині пишеться для дітей – невигідна то справа. З одного боку діти все більше поприлипали до комп'ютерів, а не до книжок, з іншого – батьки не дуже цю справу шанують – книжки дітям дарувати. Тому кожна нова гарна україномовна дитяча книжка викликає у мене лише радість. На жаль, оскільки справа не приносить багато грошей, то займаються нею дуже часто люди з інших міркувань. 
Роман "Фріда" Марини Гримич – це вже шостий прозовий доробок письменниці, але крім літератури авторка, доктор історичних наук і завідувач кафедри етнології КНУ ім. Т.Г. Шевченка, глибоко поринула у вивчення етнопсихології, результатом чого стали 3 монографії М. Гримич. "Роман "Фріда" – це моє освідчення в коханні до культури українських містечок", – зізнається Марина Гримич. І не випадково саме містечок, а не гучних мегаполісів, адже зазвичай життя в таких місцинах тече інтенсивніше, а головне – на очах у всіх.
Ось уже півроку на літературному полі України серед елітних сортів письменників з’явився літературний бур’ян з милим українським ім’ям Люба Клименко. А бур’яни, як відомо, бувають різні. Серед них є і невиразний пирій, і мила серцю кожного українця волошка. Люба Клименко, без сумніву, – це волошка сучасного українського літературного процесу, що радує око і веселить серце нашому читачеві своєю наївністю, щирістю і безпосередністю. 
Попри весь, далеко не маленький, об’єм моєї дитячої бібліотеки, вона майже вся була російськомовною, але дві книжки з неї я запам’ятав на все життя не через те, що вони були українською, а виключно тому, що вони були захоплюючі, добрі, цікаві настільки, що годі перелічити, скільки разів я їх перечитував - так багато, що знаю майже напам’ять.
Молодіжний центр „Ініціатива” за підтримки Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту та Швейцарської культурної програми „Про-Гельвеція” репрезентують фестиваль сучасного мистецтва “ZEХ”, який відбудеться 8-9 вересня в м. Харкові в приміщенні театру ім. Т.Г. Шевченка (вул. Сумська, 9). 
Роман Василя Слапчука "Осінь за щокою" – це синтез текстів та підтекстів, а також подій "за кадром". Роман складається з восьми новел, які на перший погляд не можуть мати анічогісінько спільного, крім того, що їхній головний герой – звичайний письменник-невдаха у всьому, крім літератури. Насправді, паралельно органічному викладанню сюжету Слапчуком його герой-письменник (часто навіть без імені і долі, ніби людина, яка взялась невідомо звідки і повертається невідомо куди) втілює свої здібності до написання. Він в тексті і текстами не розуміючи, що є дійсність, а що – сюжетом для його нової книги. 
