Фоззі «Ели воду из-под крана»: Чесна книжка про «маленьких людей»
Оповідання Фоззі викликають численне дежавю. Саме на цей ефект і розраховував, певно, автор – на ностальгію за старими добрими-недобрими (як уже в кого склалось) часами.
21 серпня 2018
Olga Volkova літературна рецензія, ...
«ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНЫ…»? Коментар до роману Івана Корсака «За серпанком, загадковим серпанком» (К.: «Ярославів Вал», 2018)
18 жовтня 2017
Тетяна Дігай літературна рецензія
Божий дар пересмішника
11 вересня 2017
Тетяна Дігай література, ...
Жива валюта таланту
19 червня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Сага про душі на роздоріжжях
17 травня 2017
Olga Volkova література, ...
Торжество пам’яті
21 квiтня 2017
Olga Volkova література, ...
Інтелігенція на перехрестях долі
21 квiтня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Здолавши тернистий шлях
9 березня 2017
Яр Левчук література, ...
“Ностальгія” Євгенії Кононенко: У пошуках втраченого Києва
9 березня 2017
Світлана Патра література, ...
Роздуми Петра Таланчука про Україну та її шлях до щастя – у книзі публіцистики «Прозріння»
11 лютого 2017
Яр Левчук література, ...
Андрій Кокотюха у новому романі розправляється із русофілами і рекламує Львів початку ХХ ст.
Анонім ↓
Рецензія на книгу Любка Дереша "Поклоніння Ящірці"
Yaroslava (анонімно) ↓
Троянда Василя Стефаника як символ життя і смерті
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
женя (анонімно) ↓
Історія про псячого Миколку
читатель (анонімно) ↓
«Ловець у житі» Селінджера: нонконформізм, бунт, протест
lol (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Галина (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Оповідання Фоззі викликають численне дежавю. Саме на цей ефект і розраховував, певно, автор – на ностальгію за старими добрими-недобрими (як уже в кого склалось) часами.
Почавши читати книжку Бодо Шефера «Пес на ім’я Мані, або Абетка грошей», я змінювала свою думку про неї декілька разів. Перше відчуття невідповідності я довго навіть для себе не могла сформулювати. Виявилось, все просто – я вперше тримала в руках книжку про гроші шрифтом 14 пт з максимумом слів на сторінці – 150. Мені здавалось, що є речі, про які дитина не мусить задумуватись, і гроші я вносила в той список речей.
Єдину на даний момент «чисту» антологію двотисячників «Дві тонни» більше критикують, аніж вихваляють. Головна до неї претензія: критерій відбору – суто кількісний. Критики обурені тим, що набирати поетів «на вагу» — неестетично і неморально, і взагалі – хіба це суттєво для поетичного збірника?!
Роман Галини Вдовиченко «Пів’яблука» в мережі уже встигли «охрестити» українським аналогом відомого серіалу «Секс і місто», і це, безперечно, підігріло інтерес публіки до чергової коронованої книжки. Я не стала винятком, одразу захотіла її прочитати! Бо, як на мене, культовий для багатьох жінок різного віку, соціального статусу, професій і т.д. серіал таки вартий наслідування (Метикуваті сусіди вже давно «склепали» свою версію у вигляді кіномила «Бальзаківський вік, або всі мужики сво…»). І хоча роман «Пів’яблука» не переміг у конкурсі «Коронація слова», він так сподобався директорові видавництва «Нора-друк», що все-таки був відзначений оргкомітетом у номінації «Приз видавничих симпатій» (запроваджено вперше) та увійшов до серії «Популярні книжки».
Роман Анжеліки Рудницької «Пристрасна траса до щастя» найбільше скидається на схематичний план для телесеріала – банального, сльозливого й позбавленого будь-якої естетичної цінності. Несподіваними є хіба помилки, їх авторка щедро розміщує на всіх рівнях свого тексту: від одруківок, пропущених ком до неузгодженостей в сюжеті.
Зізнання душогуба перед обличчям смерті – центральна тема книжки Казімєжа Мочарського «Бесіди з катом». Головним її героєм є історична постать генерала СС Юрґена Штроопа, який у квітні і травні 1943 року відправив на той світ 71 тисячу польських євреїв і перетворив частину Варшави на пустельну руїну.
На презентації книги Гурама Петріашвілі «Чудеса маленького міста», яка відбувалася під час травневого «Форуму видавців – дітям», головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка сказала: «Якщо ти в житті зустрінеш казкаря, то завжди житимеш у казці!» І нехай не назавжди, але надовго після прочитання цієї книги тебе дійсно не залишає відчуття казки.