«Вітамін від самотності»: між нами, дівчатками

Не дарма народна мудрість повчає, що на будь-який товар є покупець. Хтось зневажає жіночі романи, називаючи їх підшивками гламурного журналу Cosmopolitan, інші захоплено гортають сторінки російськомовних покетбуків у метро чи на пляжі. Втім, віднедавна вітчизняний виробник узявся конкурувати з експансією Росії у цій царині.

«Острів та інші видіння» Ґорана Петровича: Граємо в слова?

Люди люблять грати в ігри. Серед улюблених у деяких – гра в алітерації, символи та асоціації. Часто спілкування з ними нагадує обмін знаками чи нанизування символічних слів-намистин. Наштовхнуло на таку асоціацію одне з оповідань зі збірки «Острів та інші видіння» Ґорана Петровича. Тож, зіграємо в слова?

Анн-Софі Брасм «Дихаю»: підліткова мемуаристика

Роман «Дихаю» написаний Анн-Софі Брасм у шістнадцять років. Він став найгучнішим дебютом у Франції за останні кілька років. Після його виходу друком авторка отримала 18 пропозицій на екранізацію і віддала перевагу багатомільйонному контракту з «Miramax».

«Імітація» Кононенко: теж створюєш фантом ідилії?

«Імітація» вчить: зустрічай життя не по одягу, а відразу шукай суть. Бо невдовзі доведеться проводжати. Кожен – по-своєму. «Імітація – це не просто підробка чи фальшивка. Це коли сірість «косить» під яскравий талант» - цю думку Євгенії Кононенко несе кожна сторінка роману.

Катерина Лебедєва: не кожен птах вартий корабля

Без огляду на шифр видавничої серії, «проза» Катерини Лебедєвої не «дитяча», хоч і цілком «сучасна». Всяк тямущий розшифрує в ній клясичні асоціяції з алюзіями на кшталт Джанні Радарі, Льюїса Керрола чи Антуана де Сент-Екзюпері. Бо хіба «Пригоди Цибулино», «Аліса в Країні Чудес» чи «Маленький принц» – дитячі книжки? Якщо так, то «Джалапіта» Емми Андієвської, яку ну дуже нагадує «Птаха Корабель» Катерини Лебедєвої – вже точно не дитяче чтиво.

«Потяг до Яремче»- слухай, читай, дивись та просто живи!

«Епізодична пам’ять»: Від «пор’ядної львівської пані» до берегині

Книга лауреатки Шевченківської премії 2007-го року Любові Голоти «Епізодична пам’ять» має досить невибагливий сюжет, що базується на «зачарованій» для української ментальності дихотомії «місто-село». Роман розповідає про жінку, котра, поклавши значну частину свого життя на «завоювання» міста, втративши батьків, повертається до рідного села, щоб збагнути, в чому вона помилилась і як жити далі. Сорок днів у спустілій батьківській хаті, катарсис і…