Пітер Кері «Крадіжка»: так живуть лише художники і пройдисвіти!

«Крадіжка» - це щоденник художника, інструкція з підробки картин та невичерпне джерело стьобу в одному флаконі! Ця книга старанно виполіскує нерви й вішає їх на мотузці, дозволяючи повільно стікати емоціям. Чого слід було ще очікувати, якщо сам автор іменує своє творіння якщо не монументальною трагедією, то «однозначно любовною історією».

Ада Самарка «Смак заборони»: як спокусити 13-річну?

«Він був загадково-бридким, поза сумнівом, навіть страшним, але крилося в цьому чоловікові щось чарівно-звабливе, як стрілянина чи космічні потвори у фільмах для малих дітей»…

Марина Соколян «Херем»: Казкова провокація

Дивна звичка починати читати з кінця іноді все ж виправдовує себе. Так сталося у випадку з повістю Марини Соколян «Херем», де інструкції до прочитання слід шукати на останній сторінці. Рекомендований авторкою музичний супровід, куди включено композиції гуртів Therion, Stratovarius та інших рок-гуртів, що перегукуються із симфонічною готикою, налаштувала на містичний лад, бо ж ідеться у книжці про таємницю вигнання, про янголів, відступників та кордони між раєм та пеклом.

«Козак, король, крук»: Навколо світу за 80 сторінок

Дорослі читачі вже мали нагоду дізнатися таке іронічний детектив, а нині у маленьких читачів є можливість ознайомитися з іронічними казками, вміщеними у книзі Олеся Ільченка «Козак, король, крук». Цікавості може додати й те, що свої авторські твори письменник стилізує під казки народів світу, тому у книзі є англійська, японська, китайська, французька, українська, німецька та єврейська казки.

Ким має стати Георгій, коли поруч з'являється Євдокія

Навряд чи цей матеріал є літературною рецензією, бо якщо так, то вона дещо запізніла (роман «Еґоїст»: перша премія на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова»-2002; вийшов 2003 року спочатку у видавництві «Кальварія», 2006 року — у видавництві «Дуліби»). Скоріше, це невелика кармо-психологічна рефлексія з приводу надзвичайної потужності, що втілилася в одному з образів роману. То є неможливість з мого боку залишити поза увагою один з образів, змальованих Мариною Гримич надзвичайно вдало. Тобто без рівних вийшов цей образ. Я маю на увазі жіночий образ Євдокії Ханенко.

Презентація "Післявчора" Ірини Цілик

Марина Соколян: Достукатись до Херему

Перш за все хочу поскаржитися на те, що сучасні українські молоді письменники чомусь не дуже прагнуть, аби їхні книги читало якомога більше людей. Справа навіть не у тиражах і не у тому, що вітчизняну книгу важкувато нині знайти на полицях книжкових магазинів (якщо останні взагалі є у Вашому населеному пункті). А у тому, що деяким сучасним літераторам властиве унікальне вміння відвернути потенційного читача буквально з перших сторінок книги.