«Сон №9»: Дев’ять снів про Японію
Фіналіст «Букера» 2001 року, книжка «Сон №9» одного з найпопулярніших британських письменників Девіда Мітчела вперше перекладена на українську досі невідомим видавництвом «MSBrand», засновниками якого є власники львівської «Кальварії». Переклад Мітчела – справа рук, певно, найвідомішого в Україні перекладача Олекси Негребецького, відомого за перекладами «Альфа», «Тачок» тощо.

Для початку про загальне. «Uroboros» Олега Сича (О.Сич. Уроборос. – ЛА «Піраміда», 2007) – це класичний постмодерний роман з усіма характерними ознаками. Логічним було би сказати, які це «характерні ознаки». Зверну увагу принаймні на одну, як на мене, головну: «вінегрет». У найпозитивнішому вінегретному розумінні. Це змішання стилів, жанрів, епох, тематик і т. д. і т. п.
Кінокомпанія «Fresh Рroduction UA» розпочала роботу над фільмом «ПОВЗЕ ЗМІЯ» за мотивами однойменного роману Андрія Кокотюхи. Режисером фільму буде Максим Бернадський, більше відомий своїми роботами в документальному кіно. На даному етапі проводиться кастинг. Раніше ця кінокомпанія екранізувала роман Ірен Роздобудько «Ґудзик» і планує зняти міні-серіал за її романом «Зів’ялі квіти викидають», а також – серіал за повістями Валерія та Наталі Лапікур «Інспектор і кава»..
Жінки емансипуються. Хочеться їм того, чи ні, але так є насправді. Вони вчаться бути вільними та самодостатніми поруч із коханими чоловіками і відкидають непотрібні стереотипи. Зрозуміло, що якщо такій жінці якийсь чолов’яга скаже: «Чого така напружена? У тебе що сьогодні –– критичні дні?», то ризикує у відповідь почути якесь міцне слівце і кпини на кшталт: «... насправді у мене овуляція і я шукаю чоловіка, щоб із ним переспати, але ти, любчику, не в моєму смаку». Це у кращому випадку.
Назвати скромним Олексія Волкова, що в 2007 році започаткував у видавництві «Зелений пес» власну серію з гучною назвою «Маестро інтелектуального детективу», язик не повертається. Цього року лікар і письменник з Тернополя вирішив вшанувати колег і професію взагалі, тож видав детективну історію «Лікарня на відлюдді».
Вона – «галографія», особистість, яка здатна трансформуватися й виходити за межі хронотопу, властивого простим смертним. Вона – «Пухнаста» - бачить більше й прозоріше. Боїться воронів, бо саме вони можуть донести про неї паркам, які плетуть павутиння долі людей. Але ж «Пухнаста» мріє тікати від долі, щоб та ніколи її не спіймала, не зробила заручницею.