Кузьма вперше прочитав свою книжку «Я, «Побєда» і Берлін»
Книгу, яку видавництво «Фоліо» видруковало ще у 2006 році соліст гурту «Скрябін» і ведучий гламурних телепередач Андрій Кузьменко прочитав уперше. Тоді книжка «Я, «Побєда» і Берлін» не наробила галасу, можливо, після прочитання Кузьмою своєї прози — це таки станеться.

Саме таким доволі несподіваним висновком, виведеним з відомої Ейнштейнівської формули E=mc2, вже у передмові до нової книги з серії «Життя видатних дітей. Любко Дереш про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінга» автор неабияк спантеличує не тільки юних читачів, на котрих перш за все й орієнтована книга, але й багато кого з дорослих, приваблених ім’ям розкрученого автора на обкладинці.
Клубна версія «Радіошансону» – мобільніша і компактніша форма повної вистави, зорієнтована головним чином на музику і текст. За відсутності власного приміщення театр «Арабески» намагається працювати з різними формами та знаходити інші можливості для зустрічей зі своїми глядачами.
Кажуть, хорошим поетом можна стати вже в двадцять років, тоді як хорошим прозаїком – тільки під сорок. Часто це твердження є справедливим, надто ж тоді, коли всі, хто більш-менш пристойно писали шкільні твори, рвуться в літературу. З цього погляду завжди цікавими є дебютні книжки молодих авторів, надто ж тоді, коли ці автори пишуть майже по-дорослому, як Тарас Жеребецький.
Після перемог життя не закінчується. Навіть - після Шевченківської премії. Встановлена для «нагородження громадян за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинними духовними надбаннями Українського народу» (так і само у такій редакції стверджують нормативні документи), стократно звинувачена в усіх мислимих провинах, гаряче багатьма бажана (тим гарячіше, чим менше підстав для її здобуття), вона, премія, одначе реґулярно потрапляє до рук, які і створюють ці «вершинні духовні надбання».
Мрії, бажання, здійснені й нездійсненні, рішення, вибір, варіант – от, здається, справжні герої творів Яни Дубинянської. І якщо подивитись на ці тексти під таким кутом зору, то фантастичний принцип побудови сюжету не буде аж такою важливою їхньою характеристикою. Принаймні, не єдиною.
Чомусь страшенно прикро, що книжка, де жили і янголи, і демони, й острови, й люди, і самотність, і час (щиро кажучи, після прочитання здається, що всі ці слова варто писати з великої літери), тобто мислеформи та протистояння мислеформ закінчились.