Рецензія на книгу Анатолія Дністрового "Пацики"
Роман Анатолія Дністрового "Пацики" можна сміливо називати яскравим прикладом сучасного реалізму, адже зображення екстремального підліткового світосприйняття постає ніби в досконало "перемальованих" образах. І не дарма на обкладинці книги сміливо повісили ярлик, який закарбовує "Пацикам" жанр "конкретного роману". Ця сама "конкретика" переважає хіба що у відображенні життєвих реалій. Його герої - петеушники кінця 80-х років, що мешкають в Тернополі, які не уявляють свого щоденного життя без п'янок, бійок та "порушень громадського спокою", мова яких соковито пронизана похабщиною та сленгом. Варто зазначити те, що дії відбуваються в часи гарячолюбимої сучасними "вуличними бабусями" радянської влади, коли, з їхніх слів, підлітки - то лише комсомольці та тимурівці!
СУМНО розпочинає безпрецедентну благодійну акцію, до якої може приєднатися кожен. Ідея акції: донесення сучасної української до тих людей, що в силу своєї фінансової скрути або відсутності можливості вільного вибору не можуть читати сучасної української літератури.
Цю обкладинку Ви впізнаєте з мільйону інших беззаперечно. Жадан вже давно не дивує своєю неординарністю і тепер він вирішив використати за фейс нової книжки поцілуночок "в ясна" Хонеккера та Брежнєва. Думаю, в цьому є підтекст, а як можна інакше пояснити сересерівський червоно-білий стиль із надписом "Гімн демократичної молоді"? Така в нас "демократія", панове!
Рецензування класиків - справа завжди невдячна. Особливо класиків хрестоматійних (звичайно, в кращому значенні цього слова). Ну скажіть, що можна написати про книжку, яку вже добрі півстоліття либонь вивчають в школі? Залишається тільки додати свій голос до численної когорти схвальних відгуків або цілеспрямовано паплюжити ім'я хрестоматійного класика, сподіваючись на епатажні лаври критика-оригінала. Хоча цей роман такий, що хочеш-нехочеш, а мусиш піти першим шляхом. Безумовно, він стане культурним шоком для всіх, хто його прочитає, так пристрасно й натхненно можуть писати лише в 20 років, а саме стільки було його авторові, коли він "одного недільного ранку" прокинувся знаменитим (sic!!!).
Відомий Івано-Франківський тижневик "Галицький кореспондент" в сьогоднішньому номері опублікував матеріал про "Інтернет-мистецтво", який виявився плагіатом. Статтю "ІНТЕРНЕТ-МИСТЕЦТВО ЧИ МИСТЕЦТВО В ІНТЕРНЕТІ?" ( 
Перед нами справжній міський роман, який з перших сторінок причаровує своїм цинізмом та відвертістю, породженим суворим життям та нелегкою правдою. Підлітки з сумнівним майбутнім, щирою дружбою і безрозбірливим сексом, стають вбивцями. Їх жертва - такий самий одноліток, дитина вулиці, один з тисяч. Тюля, Циркуль, Мишка, Булавка, Рома та Професор - кожному з них тепер треба жити з секретом, від якого залежить подальша доля кожного. На кого розраховувати? Чи можна виявити слабкість? Продовжувати далі розважатися, жити, ніби нічого не сталось?
У прес-коференції брали участь: Едвін Задорожний, генеральний директор виставкової компанії “Медвін”; Михайло Литвинюк, голова оргкомітету “Єврокону”; Леонід Фінкельштейн, головний редактор видавництва “Факт” (Дон Кіхот у боротьбі з вітряками за світлу справу української книжки, за словами Юрія Макарова). Модератором заходу виступав Юрій Макаров, журналіст, письменник, телеведучий. 
