Рецензія на книгу Лариси Денисенко "Кавовий присмак кориці"

Роман "Кавовий присмак кориці" Лариси Денисенко - це роман для тих, хто здатний спіймати флюїди кохання на фоні терпкого та тонкого аромату кави, який тримає в полоні смакові рецептори читача до останньої сторінки.

Рецензія на книгу Світлани Пиркало "Не думай про червоне"

Світлана Пиркало - молода українська журналістка та письменниця, яка наразі працює для Української служби ВВС у Лондоні. Роман "Не думай про червоне" - це другий прозовий роман письменниці, яка також є автором першого словника українського молодіжного сленгу.

Довкола творчості Пиркало триває якийсь постійний ажіотаж: її називають українською Бріджит Джонс, а її роман вже мало не називають молодіжним бестселером.

Рецензія на книгу Любка Дереша "Поклоніння Ящірці"

Сторінка за сторінкою ллються думки молодого автора, які так і встигаєш ловити, а потім повертаєшся на початок, щоб насолодитися ними вдруге, чудова мова автора (от тільки б без матів), неймовірні романтичні описи місцевостей - це все притаманне Любку, а точніше саме цьому твору.

Але ж, ну не може критику сподобатися усе! Отже, насамперед, хотілося б почати з кінця книги, з того, що кинулося в око НАЙбільше. Жорстокість. Дереш явно переборщив. Автор - затятий любитель творчости Стівена Кінґа, тому це можна пояснити. Але неймовірний розвиток подій в кінці твору нагадує вже не Кінґа, а якісь Холівудські трилери, де люди то помирають, а потім оживають, то вибираються з поглинаючого болота. Тупо все це, дуже тупо. Також, на мою думку, автору слід було брати для таких "ролей" трошки доросліших персонажів, адже, ну якщо в такому віці секс - річ звична, то використання зброї, носіння трупу, знущання над тваринами потребують набагато більше нервів і життєвої "загартованості", чого в такому віці людина мати навряд може.

«Хата-читальня»: формування особистості в радянській Україні

Не-детектив «Терористка» Марини Мєднікової

Захопливий «коронований» роман. Сама авторкиня жанр свого твору визначає як «не-детектив». Проте, заплутаний гострий сюжет не позбавлений авантюрної родзинки. Звісно, не обійшлося і без детективного розслідування. Тут є все: поцілунки з Клінтоном, самба з принцом Чарльзом, журналістське розслідування, міжнародний скандал по-українськи, серія невинних смертей...

"Очамимря" очима бубабіста

Якщо ви побачили на прилавку сіро-буру книжку з досить привабливим болотцем на обкладинці, ви натрапили на те, що вам потрібно. "Щасливого плавання" - написано на не менш привабливому бункері. Що ж, попливли?

Відразу почну з того, що Олександр Ірванець - нестандартний письменник. Простота і невимушеність - риси, притаманні цьому авторові, але іноді, можливо, не варто вникати в суть написаного там, де цю суть шукаєш. Особисто я починав читати книжку з оповідання "Львівська брама". Вам раджу зробити те ж саме, тобто лишити заголовний твір "на закуску".

Рецензія на книжку Насті Байдаченко “Данс макабр. Танок смерті”

  Цікавість - це було найперше, що я відчув, коли взяв до рук цю книжку. Й справа зовсім не в екзотичній обкладинці зі середньовічним малюнком, й навіть не в не менш екзотичному фото авторки на зворотній стороні обкладинки зовсім не середньовічного стилю (хлопці, обережніше, це книжка все ж таки для читання; дівчата, не вмріть зі заздрощів). Й хоча обидві картинки безсумнівно заслуговують на щонайпильнішу увагу, не кажучи вже про сам текст, моє зацікавлення спричинив суто професійний азарт, цю книжку вже брали на рецензування але закінчити цю справу не змогли, "не витримала ніжна душа поета" бачте. Чому, мені й самому не зрозуміло, адже роман легкий та цнотливий (в кращому значенні цього слова).