Повість зі смаком дитинства
«Піщана ріка» Галини Логінової, перша книжка молодої письменниці, просякнута присмаком дитинства. Ми поринаємо у дитячий світ малої Татри або, як хочете, Тамари.
21 серпня 2018
Olga Volkova літературна рецензія, ...
«ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНЫ…»? Коментар до роману Івана Корсака «За серпанком, загадковим серпанком» (К.: «Ярославів Вал», 2018)
18 жовтня 2017
Тетяна Дігай літературна рецензія
Божий дар пересмішника
11 вересня 2017
Тетяна Дігай література, ...
Жива валюта таланту
19 червня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Сага про душі на роздоріжжях
17 травня 2017
Olga Volkova література, ...
Торжество пам’яті
21 квiтня 2017
Olga Volkova література, ...
Інтелігенція на перехрестях долі
21 квiтня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Здолавши тернистий шлях
9 березня 2017
Яр Левчук література, ...
“Ностальгія” Євгенії Кононенко: У пошуках втраченого Києва
9 березня 2017
Світлана Патра література, ...
Роздуми Петра Таланчука про Україну та її шлях до щастя – у книзі публіцистики «Прозріння»
11 лютого 2017
Яр Левчук література, ...
Андрій Кокотюха у новому романі розправляється із русофілами і рекламує Львів початку ХХ ст.
Анонім ↓
Рецензія на книгу Любка Дереша "Поклоніння Ящірці"
Yaroslava (анонімно) ↓
Троянда Василя Стефаника як символ життя і смерті
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
женя (анонімно) ↓
Історія про псячого Миколку
читатель (анонімно) ↓
«Ловець у житі» Селінджера: нонконформізм, бунт, протест
lol (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Галина (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
«Піщана ріка» Галини Логінової, перша книжка молодої письменниці, просякнута присмаком дитинства. Ми поринаємо у дитячий світ малої Татри або, як хочете, Тамари.
Такий вид інтимності, який демонструє Богдана Матіяш у своїй поетичній збірці «розмови з Богом», не дуже властивий сучасній молодій українській поезії, але має давню традицію в літературі. Лірична героїня звіряється Богові із найглибших своїх переживань, і часом відчуваєш себе трохи мулько - людині важко прийняти настільки вповні іншого.
Львів, ніби давньогрецький поліс – не стіни, а спільнота. Хіба цим можна пояснити такий безпрецедентний за мірками нашої країни масив саморефлексії Міста Лева. Іінтернет-ресурсу Zaxid.net вдалося якщо не поглибити дискусії про Львів, то принаймні вдало їх впорядкувати, аби навіть сторонній невтаємничений «обсерватор» міг щось у них втямити. Результатом такого впорядкування і став акуратний томик під назвою «Leopolis multiplex».
У просторі між мулом та течією, у залізній ложці з істерикою у спальному вагоні, у тому проміжку між четвертим та п’ятим хребцями у грудях людини – у всьому тому, напевне, мусить бути душа. Принаймні, на шість оповідань та дві повісті, що зустрілися під одною обкладинкою книги Олександра Денисенка «Душа ріки», душ, душевних проявів та їхніх різнопланових обгорток цілком вистачає.
Виявляється, кінець світу мав настати ще в 1927 році. І не будь-де, а в колишньому німецькому місті Бреслау, а теперішньому польському Вроцлаві. Саме про це розповідає роман Марека Краєвського «Кінець світу в Бреслау», який уже встиг стати бестселером на батьківщині автора та отримати кілька престижних нагород.
У зав'язці сюжету книги Ірен Роздобудько «Дві хвилини правди» нема нічого особливого: рядове робоче відрядження журналістки Єви та оператора Дана, що їдуть робити звичну роботу. Ситуація вимальована цілком природна: зустрілися чужі люди, але дорога їх звела, й вони стали близькими один одному, незамінними, єдиними.
Роман Анни Гавальди «Просто разом» - це зворушлива та водночас дуже реалістична історія чотирьох людей, у якій переплелися рутина буднів і радість маленьких свят, самотність і взаємні почуття, життя і смерть. Молодій французькій письменниці вдалося дуже правдиво передати внутрішній світ і стосунки цілком реальних людей.