Рецензія на альбом Тартака "Гуляйгород" 2005рік
Проблемний вийшов у Тартака альбом. Та ні! Сам гурт тут ні до чого. Просто для слухачів (фанів і не зовсім) його вихід був дуже вже цікавим. Ну, по-перше, два альбоми за місяць - це не жарти. Не встигли придбати "Перший комерційнимй", як уже новенький-свіженький у продажу.
Якщо згадати той факт, що слухацька аудиторія Тартака суттєво помолодшала за останні роки, думається, від долучення до народного мистецтва молодь принаймні точно нічого не втратить. Бо ж народна пісня у будь-якому випадку, як річ перевірена часом, виховує нове українське покоління.
Популярність не буде новиною для тих, хто стежить за творчістю Тартака, в курсі, які треки гурту останнім часом були найвідомішими, для решти можу нагадати: "Я не хочу", "Ні, я не ту кохав" і "Стільникове кохання". Відповідно, враховуючи, що саме ці роботи полюбилися слухачам, з’являється невеличка така спокуса зробити щось схоже. Як на мене, музикантам це вдалося. Вийшло схоже, навіть дуже.