Рецензія на альбом Тартака "Гуляйгород" 2005рік
Проблемний вийшов у Тартака альбом. Та ні! Сам гурт тут ні до чого. Просто для слухачів (фанів і не зовсім) його вихід був дуже вже цікавим. Ну, по-перше, два альбоми за місяць - це не жарти. Не встигли придбати "Перший комерційнимй", як уже новенький-свіженький у продажу.
Якщо згадати той факт, що слухацька аудиторія Тартака суттєво помолодшала за останні роки, думається, від долучення до народного мистецтва молодь принаймні точно нічого не втратить. Бо ж народна пісня у будь-якому випадку, як річ перевірена часом, виховує нове українське покоління.
Популярність не буде новиною для тих, хто стежить за творчістю Тартака, в курсі, які треки гурту останнім часом були найвідомішими, для решти можу нагадати: "Я не хочу", "Ні, я не ту кохав" і "Стільникове кохання". Відповідно, враховуючи, що саме ці роботи полюбилися слухачам, з’являється невеличка така спокуса зробити щось схоже. Як на мене, музикантам це вдалося. Вийшло схоже, навіть дуже.

Сьогодні мова піде про новий альбом Фактично Самих під назвою "Lo-Fi TRавми". По-перше, чому саме така назва. Lo-Fi означає просто Low Fidelity (англ.. Низька якість, антонім поширеного позначення на звуковідтворюючих приладах "Hi-Fi"), а написання слова Trавми відображає використання в запису альбому барабанних синтезаторів типу TR). Загалом в запису альбому брали участь близько п'ятдесяти різних музик. З найвідоміших - це Анатолій ...

Тепер стало популярно випускати клубні версії платівок. Слідом за Русланою, першого грудня такий диск з’явився у доробку "Тартака". Безпосередньо гурт у роботі над нею участи практично не брали, за виключенням Сашка Положинського, який переспівав для реміксів декілька пісень та Архітектора. 
