категорії: література, стаття
Найемоційніші книжки 2012 року
теґи: "Біографія випадкового чуда", «Піаністка», Є поети для епох, Єлінек, Вивезена, Голова Якова, Дзвінка Матіяш, Йозеф Вінклер, Коли ти поруч, Любко Дереш, Малярчук, Микола Мартинюк, Наталія Пуряєва, По пути Колумба, Під мурами твердині, Світлана Талан, Якби
Як і торік, підсумовую прочитане. Щоправда, було його не так багато, як хотілося б. Але деякі новинки таки викликали у мене яскраві враження та емоції. Як писала торік, я читаю книжки серцем, потім, звісно, підключаю мозок :) Тому й цього разу хочеться згадати про твори, які викликали найбурхливіші емоції.
Для того щоб написати гарну рецензію, треба мати силу піднятися над твором, який аналізуєш. Його не можна оцінювати зсередини, не можна підходити до нього та ледь торкатися тріпочучим мистецьким пензлем. У момент написання аналітичного матеріалу треба бути над твором та його автором. Спробую це зробити щодо роману «Пор'ядна львівська пані» Люби Клименко, бо якщо задивлятися у шпарини, то ... «дальнейшее молчанье...». Точніше, сопіння. Стоп. Отже.
Роман І.Роздобудько віддзеркалює одну із ключових проблем нашого суспільства — побивання українців за кордоном у надії на краще життя. Виїжджаючи за межі України, наші громадяни чомусь переконані, що вони там комусь потрібні, наче там їх хтось чекає з радісною посмішкою, розпростертими обіймами і готовністю забезпечити житло, робоче місце, швидке й «неболюче» адаптування до нових соціальних умов, комфортне життя. ...
Чесно зізнаюсь, я вже давно так не сміявся при читанні сучукрлітівської книжки. Останнім часом трапляються якісь відверто філістерські книжечки. "Пантеон..." же цікавий саме тим, що позбавлений філістерства, одноденності на книжковому ринку, кон'юнктурності. В цьому 56-сторінковому виданні альбомного формату, автор спромігся почати відроджувати призабуті і малорозвинені жанри пародії та епіграми. Пародистики та епіграмістики в сучасній літературі навіть не видно, на жаль. ...
Здавалося б, сказано усе можливе про поетичне мистецтво, і можна припустити, що нащадкам залишаються тільки принагідні уточнення й слухняне повторення написаного попередниками. Проте, останнє слово належить усе-таки сучасникам. Найімовірніше, звісно, твердити, що так бувало завше. Прочитавши й перечитавши останню в часі збірку поезій В. Дячуна, я зрозуміла, що, з одного боку, це поет, якому притаманний суто філософський темперамент, ...
Понад 50 років він вивчає, розтлумачує, відроджує українську народну медицину, завдяки якій ставить на ноги, здавалося б, приречених людей. Коли медики розводять руками, хворі поспішають до містечка Яготина, що на Київщині, де живе й працює 78-річний Євген Товстуха – славетний лікар, науковець, а в народі – травник і цілитель. Саме він уперше у світовій практиці відкрив амбулаторію, де лікують засобами фітотерапії.
Пошуки відповідей від Лариси Денисенко. Непросто наважитися зазирнути в чуже життя, в якому, до того ж, є таємниця. Ще більш непросто автору перевтілитися в героя-іноземця і жити «від першої особи», говорити його вустами та думати його думки. Лариса Денисенко спромоглася це зробити в романі «Відлуння: від загиблого діда до померлого». Мені важко судити, наскільки онуки тих, хто воював у ...
