категорії: література, стаття
Найемоційніші книжки року
теґи: "Армагедон уже відбувся", "Записки самашедшего", "Я знаю що ти знаєш що я знаю", 33 герої укрліт, Биті є, Бора, Витівки кепського дівчиська, Вівторки любив найбільше, Мантра-омана, Навіщо я народилася дівчинкою, Три таємниці Великого озера
Рейтингу суб’єктивних читацьких відчуттів. Наприкінці року, як завше, підводимо підсумки. Хтось рахує заробітки, хтось коханців, а хтось, як от і більшість моїх знайомих читачів, книжки, які сподобалися або ні. Тільки якщо хтось пише про власні чи подекуди й об’єктивні судження щодо якості книжок, їх смислового наповнення, гостроти, напруги сюжету, чи важливого духовного послання, то для мене книжка – це це передусім враження, емоції, які вона викликає.
Не важливо, в якому місті чи селі ви народилися і виростали, чи бували колись у Чорткові, Кривому Розі, Тернополі, Кракові, Нью-Йорку та інших містах, про які пише у збірці есеїв «Котилася торба» («Критика», 2011) поет, есеїст, перекладач Василь Махно.Це аж ніяк не завадить пройнятися спробою героя-автора повернутися у місто своїх дитинства, юності, молодості – бажання хоч і утопічне, але нездоланно потужне.
Нову трилогію «Биті Є» Люко Дашвар створює за мотивами ліній основних героїв своєї попередньої книги «Рай.Центр», себто мова йтиме не лише про Макара, «людину без стійких моральних принципів, користолюбного хамелеона», а й про метросекуала Макса та бунтаря Гоцика. Але то буде невдовзі і, чи захочеться читати ці історії, особисто я ще не визначилася. Бо загалом читати цей найперший роман із трилогії було неохоче. Мабуть, тому, що не дуже надихає життям нинішніх багатіїв-політиків-бандитів, корисливих молодиків та зрадливих жінок.
