категорії: література
Меланхолія від дракона Григорія і не тільки
І знову Юрій Винничук бавиться із магічним реалізмом. Знов наша реальність здає свої позиції перед казкою життя. Міфічно-містичні істоти мешкають поруч із людьми, варто лише трохи до них прислухатись, аби не втратити голови і гідно вийти із халепи. Навіть назва другої книги із серії «Твори» Юрія Винничука промовисто обіцяє дракона. І не дарма. По-перше, сама книга абсолютно магічна і казкова, а по-друге - можна насправді познайомитись із драконом, але це ми зробимо трохи пізніше.
У контексті постійних фактів пропагандистського спекулювання російської преси на залежності України від їхнього газу особливо актуальними стають книжки, які не заангажовані політичними грошима і намагаються відсторонено показати і проаналізувати ситуацію. Видання такої книжки в Україні українською мовою дає можливість поглянути зсередини на можливості супротивника, що означає підготуватись до гіпотетичних, а може і реальних, атак.
Разом із новим виданням книги Юрій Винничук вже втретє запрошує читачів поринути у світ дитинства, у світ дивовижних пригод, магічних істот та сімейного затишку. Вперше оповідання із циклу «Вікна застиглого часу» вийшли друком у 2000 році англійською мовою, як збірка вибраних творів, у 2001 було україномовне видання. Останнє перевидання складається із трьох циклів оповідань та повісті-каруселі.
Останнім часом стає по-своєму модним вигадувати квазіаналітичними методами нові версії минулого і найближчого майбутнього, притягуючи до них технічний прогрес.
Автор вже чотирьох прозових книжок, 23-річний Артем Чех в одному з інтерв’ю сказав, що за певних сімейних обставин у дванадцять пішов на вулицю і повернувся…аж за п’ять років. Накопичений досвід та спостереження про розгублено-загублене покоління 90-х могли залишитися лише спогадами, але були зведені докупи в «Анатомічний атлас. Важко бути жабою».
Не дарма народна мудрість повчає, що на будь-який товар є покупець. Хтось зневажає жіночі романи, називаючи їх підшивками гламурного журналу Cosmopolitan, інші захоплено гортають сторінки російськомовних покетбуків у метро чи на пляжі. Втім, віднедавна вітчизняний виробник узявся конкурувати з експансією Росії у цій царині.
Люди люблять грати в ігри. Серед улюблених у деяких – гра в алітерації, символи та асоціації. Часто спілкування з ними нагадує обмін знаками чи нанизування символічних слів-намистин. Наштовхнуло на таку асоціацію одне з оповідань зі збірки «Острів та інші видіння» Ґорана Петровича. Тож, зіграємо в слова?
