категорії: література
Панас Мирний: Без волів і ясел
теґи: Панас Мирний, аудіокниги, конфліктологія, натуралізм, психологізм, українська література ХІХ ст., історія
Всі, хто проходив українську літературу в школі або на філологічному факультеті внз, знають Панаса Мирного та його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Інша справа, що в переважної більшості читачів цей твір постає хіба що у збитій шаблонній фразі, заголовку шкільного підсумкового твору з теми: «Чіпка - пропаща сила». Тому написання рецензії на книжку, вперше видану вже більше 128 років тому - заняття не таке вже недоречне.
Очевидно, передостання книжка Ірен Роздобудько — «Все, що я хотіла сьогодні» — мала б вирішити кілька, скажімо так, невідкладних художніх завдань. Вони різні за складністю та вагою, але в попередній у бібліографії письменниці книжці — «Амулет Паскаля» — вони спричинили певні перекоси та «заїдання» всієї складної механіки твору. Жанр медитації з елементами притчі не дуже добре пристосований до занадто абстрактних, ...
Один мій друг в розмові про українську літературу постійно каже – «Та скільки можна читати книжки дрочунів, вони ж нічого в своєму житті не бачили?» Й справді більшість книжок створені за притягнутий за вуха інформаційний привід. Або привид інформаційного приводу. І справа навіть не так в інформації, як в дивній ситуації, коли жінки пишуть про Афганістан, а чоловіки – про жіночи пархвуми, тьху.
Можна тільки гадати, наскільки важко чи, навпаки, легко було письменниці Яні Дубинянській, котра відома насамперед фантастично-фентезійною прозою, працювати у відомій серії видавництва «Грані-Т» «Життя видатних дітей», де треба було не тільки розповісти про реальні події юних літ відомих особистостей, але й зробити це так, аби сподобалося потенційним читачам молодшого покоління.
Роман Беньяміна Лєберта «Крейзі» став культовою молодіжною книгою Німеччини. Автор написав книгу в шістнадцять років і вона набула шаленої популярності, а згодом була екранізована. Для українського читача роман вийшов у видавництві «Кальварія».
Поступальний рух нашої з вами суч.укр.літ. не перестає дивувати розбещеністю і вседозволеністю. Все важче стає простежити форму, сюжет, манеру написання текстів. Партер читачів вже не вирізняється претензійністю, а популярність письменника вимірюється мірою його публічності. Може тому всі спраглі друкованого слова людиська так легко клюють на гучне ім'я автора?
