«…майже ніколи не навпаки»: коронована Матіос

Нова книга Марії Матіос «…майже ніколи не навпаки» одразу привертає до себе увагу, інтригуючи вже тим фактом, що саме вона здобула ґран-прі на цьогорічній «Коронації слова». Розмови про доцільність участі відомої письменниці в конкурсі, який має на меті вишукувати нові таланти, ведуться і по сьогодні. І які перипетії не розгорталися б навколо цієї теми, все ж маємо погодитися: книга варта уваги.

Іен Мак’юен «Субота»: література для мозку

Якось Цвєтаєва зауважила про Набокова, що це добрий поет, якому немає чого сказати. Зважаючи на те, що Набоков прославився передусім як прозаїк, її оцінка, вочевидь, була більш-менш адекватною. Невідомо, чи могла б Цвєтаєва тоді висловити таку думку про котрогось із прозаїків і хто конкретно з сучасних їй представників красного письменства став би потенційним референтом цього судження, але сьогодні на це місце, певно, міг би претендувати Іен Мак’юен – за свідченням українських видавців, «один із найкращих сучасних британських письменників» – з романом «Субота» (2005).

Оксана Луцишина: «Не червоніючи» задовольнити природну потребу

В анотації до книги йдеться про фотографію жінки «зсередини». Одного мого знайомого це відлякало. Можливо, тому, що він в інтернеті прочитав інформацію про новий вид порнографії, який рекламували так само… А можливо через те, що, як і всі чоловіки, звик до фотографії зовнішньої, до того візуального, у чому він має змогу переконатися «власнооч», що не викликає жодних сумнівів і жодної непевності.

«Paloma Negra» Люби Клименко: Чорна голубка і біла ворона

Люба Клименко – авторка незвична. Вона вже здивувала читачів двома попередніми романами («пор’ядна львівська пані» та «Великий секс у Малих Підгуляївцях»), і змусила всіх захоплюватися собою і водночас зневажати її за цю еротичну писанину. Але писати про секс у такому стилі ще ніхто не наважувався. А хто наважувавася, тому це не вдавалося.

«Втеча майстра Пінзеля» Володимира Єшкілєва: нова версія життя Пінзеля

«Втеча майстра Пінзеля» - свого роду, чарівна магічна казка, що попри смерть її Героя, України, а також прихильників творчості завершується по-казковому ж добре. Єшкілєву варто стоячи аплодувати за проведену роботу з дослідження історичних подій, пов’язаних із протистоянням Римської Католицької Церкви та представників гностицизму. Чудове володіння матеріалами щодо особливостей діяльності Лож та методів боротьби із ними Святої Інквізиції.

«Оленіум» – логічний абсурд Ірен Роздобудько, або дещо про особливості політичного непотребу

«Цього літа значно потеплішало. За повідомленнями синоптиків, шар снігу не перевищував сорока сантиметрів, а подекуди зменшився до двадцяти»... Не знаю, насправді, чого можна очікувати від синоптиків, але від Ірен Роздобудько ми традиційно чекаємо розмаїття й несподіванок. Невеличка книга «Оленіум» має розкрити нам нову іпостась письменниці, а саме її «оригінальне бачення того непотрібу, який прийнято називати «політичною ситуацією в державі». Принаймні, так обіцяє інформація на обкладинці.

«Смаки раю»: «засоби насолоди» та дух капіталізму

Нині в усьому світі користується популярністю специфічний жанр наукових студій, предметом вивчення якого є так звана «культура повсякденності». Звичні всім речі, скажімо, унітаз чи лялька «Барбі», беруться й розглядаються вченими в історичному та культурологічному аспектах. Виходить дуже цікаво і пізнавально. І ось нарешті в Україні, до якої світові тенденції доходять традиційно повільно, перекладено одну з найвідоміших книг цього жанру – «Смаки раю» Вольфґанґа Шивельбуша.