Рецензії на книги "Ключ від королівства" та "Королівська обіцянка". Марина та Сергій Дяченки.
Твори, про які зараз піде мова, багато в чому унікальні. По-перше - це перші книжки, обмежений тираж яких надійшов у продаж за закордонним штибом, з автографами авторів. По-друге - це перші твори подружжя Дяченків, що вийшли українською мовою завдяки тому, що письменники потрапили у чіпкі пазурі капранівського "Зеленого пса". Щоправда це чомусь мало допомогло книжкам, бо у продаж вони надійшли одночасно з російськомовним виданням, хоча планувалося, що відрив буде складати щонайменше півріччя.

Згідно зі статистичними даними - населення Польщі близько 35 мільйонів, а польський книжковий ринок має ще болючішу історію, ніж український, - на одного мешканця в рік припадає лише одна книжка.
Роман "Повернення придурків" Петра Яценка - це не модель сучасного "придуркуватого" світу закріпленого на книжкових сторінках з метою передання важливих історичних подій нашим послідовникам. "Придурки" Яценка - скоріше за все, якраз ті наївні та світлі люди, які губляться в очах суспільства. Може, закарбовуючи їх "придуркуватість", Яценко наближається до їхнього повернення.
Роман фінського письменника Алексиса Ківі перекладено вишуканою українською мовою зусиллями Олександра Завгороднього. Книга привабила мене з першого погляду поєднанням яскраво-зеленої обкладинки з таким самим «яскраво-зеленим» прізвищем автора. 
Роман Анатолія Дністрового "Пацики" можна сміливо називати яскравим прикладом сучасного реалізму, адже зображення екстремального підліткового світосприйняття постає ніби в досконало "перемальованих" образах. І не дарма на обкладинці книги сміливо повісили ярлик, який закарбовує "Пацикам" жанр "конкретного роману". Ця сама "конкретика" переважає хіба що у відображенні життєвих реалій. Його герої - петеушники кінця 80-х років, що мешкають в Тернополі, які не уявляють свого щоденного життя без п'янок, бійок та "порушень громадського спокою", мова яких соковито пронизана похабщиною та сленгом. Варто зазначити те, що дії відбуваються в часи гарячолюбимої сучасними "вуличними бабусями" радянської влади, коли, з їхніх слів, підлітки - то лише комсомольці та тимурівці!