Рецензія на книгу Сергія Жадана "Гімн демократичної молоді"

Цю обкладинку Ви впізнаєте з мільйону інших беззаперечно. Жадан вже давно не дивує своєю неординарністю і тепер він вирішив використати за фейс нової книжки поцілуночок "в ясна" Хонеккера та Брежнєва. Думаю, в цьому є підтекст, а як можна інакше пояснити сересерівський червоно-білий стиль із надписом "Гімн демократичної молоді"? Така в нас "демократія", панове!

Рецензія на книжку Міка Валтарі "Велика Ілюзія"

  Рецензування класиків - справа завжди невдячна. Особливо класиків хрестоматійних (звичайно, в кращому значенні цього слова). Ну скажіть, що можна написати про книжку, яку вже добрі півстоліття либонь вивчають в школі? Залишається тільки додати свій голос до численної когорти схвальних відгуків або цілеспрямовано паплюжити ім'я хрестоматійного класика, сподіваючись на епатажні лаври критика-оригінала. Хоча цей роман такий, що хочеш-нехочеш, а мусиш піти першим шляхом. Безумовно, він стане культурним шоком для всіх, хто його прочитає, так пристрасно й натхненно можуть писати лише в 20 років, а саме стільки було його авторові, коли він "одного недільного ранку" прокинувся знаменитим (sic!!!).

"Бути ВУЗЬКОЛОБИМ - як воно?" - Рецензія на книгу Анатолія Дністрового "Місто уповільненої дії"

Перед нами справжній міський роман, який з перших сторінок причаровує своїм цинізмом та відвертістю, породженим суворим життям та нелегкою правдою. Підлітки з сумнівним майбутнім, щирою дружбою і безрозбірливим сексом, стають вбивцями. Їх жертва - такий самий одноліток, дитина вулиці, один з тисяч. Тюля, Циркуль, Мишка, Булавка, Рома та Професор - кожному з них тепер треба жити з секретом, від якого залежить подальша доля кожного. На кого розраховувати? Чи можна виявити слабкість? Продовжувати далі розважатися, жити, ніби нічого не сталось?

Рецензія на книгу Лариси Денисенко "Кавовий присмак кориці"

Роман "Кавовий присмак кориці" Лариси Денисенко - це роман для тих, хто здатний спіймати флюїди кохання на фоні терпкого та тонкого аромату кави, який тримає в полоні смакові рецептори читача до останньої сторінки.

Рецензія на книгу Світлани Пиркало "Не думай про червоне"

Світлана Пиркало - молода українська журналістка та письменниця, яка наразі працює для Української служби ВВС у Лондоні. Роман "Не думай про червоне" - це другий прозовий роман письменниці, яка також є автором першого словника українського молодіжного сленгу.

Довкола творчості Пиркало триває якийсь постійний ажіотаж: її називають українською Бріджит Джонс, а її роман вже мало не називають молодіжним бестселером.

Рецензія на книгу Любка Дереша "Поклоніння Ящірці"

Сторінка за сторінкою ллються думки молодого автора, які так і встигаєш ловити, а потім повертаєшся на початок, щоб насолодитися ними вдруге, чудова мова автора (от тільки б без матів), неймовірні романтичні описи місцевостей - це все притаманне Любку, а точніше саме цьому твору.

Але ж, ну не може критику сподобатися усе! Отже, насамперед, хотілося б почати з кінця книги, з того, що кинулося в око НАЙбільше. Жорстокість. Дереш явно переборщив. Автор - затятий любитель творчости Стівена Кінґа, тому це можна пояснити. Але неймовірний розвиток подій в кінці твору нагадує вже не Кінґа, а якісь Холівудські трилери, де люди то помирають, а потім оживають, то вибираються з поглинаючого болота. Тупо все це, дуже тупо. Також, на мою думку, автору слід було брати для таких "ролей" трошки доросліших персонажів, адже, ну якщо в такому віці секс - річ звична, то використання зброї, носіння трупу, знущання над тваринами потребують набагато більше нервів і життєвої "загартованості", чого в такому віці людина мати навряд може.

«Хата-читальня»: формування особистості в радянській Україні