Якось так вийшло, що ця осінь у мене була присвячена творчості Юрка Покальчука, до того ж, несвідомо: де порадили, де дали почитати, а потім пішло-поїхало. Зізнаюсь чесно, оригінальністю Покальчука була проінформована достатньо, але якось руки не доповзали до його книг. Зовсім раптово під моїм зором опинився «Час прекрасний» під час чергового чаювання у подруги. Ця гігантська ,на перший погляд ,книга, ну ніяк не кишенькового розміру, проковтнулась десь за тиждень. Потім були «Заборонені ігри» - історія кохання чотирнадцятилітнього циганського хлопця та його шкільної вчительки. Але сьогодні піде мова про «Паморочливий запах джунглів» - останню книгу Покальчука, яка складається з 6 повістей.
Сюжетні лінії повістей неймовірно схожі між собою, і, досить впевнено можу сказати, що здатні доповнювати одна одну. Героїнь Покальчук нарікає якось не перебираючи іменами, самі лише Марії, Анни, Анни-Марії та Марії-Анни ,що пов‘язано з такою різноманітністю імен в Латинській Америці. Ну хоча б пригадайте якусь соуп-оперу. Ну ще там купа азійських імен та чисто українських. Але, як на мене, немає особливої потреби їх запам‘ятовувати, бо їх то і прочитати важко. Дії відбуваються в Азії та Латинській Америці. Герої повістей якимось чином мають зв‘язки з літературою і «особливим завданням». Там панує сере-серівський час, так звана «пєрєстройка» та командно-адміністративна економіка. Отже, українська молодь і не зовсім, вирушає пізнати «смак гріха», тобто все те, що є для них забороненим.