«Еґоїст» Марини Гримич: роман читабельний і рентабельний
Кілька років тому я зачитувався її романом «Ти чуєш, Марго?» і її монографією про майнове звичаєве право українців. Із цікавістю прочитав «Варфоломіїву ніч». У неї легке письмо, динамічна фраза та інтрига у сюжетах. Вона чудово знає літературну мову і свідомо перчить її, як правило – вдало, ароматними галицькими слівцями, вміло проектує сюжет і вибудовує систему образів.

Вони прийшли, нові письменники, і з цим фактом прийдеться змиритись, подобається він чи ні. Їх називають, – було би явище, а мудрагелі – обізвати – завжди знайдуться, – панєвропейською ґенерацією, чи то, здається, навпаки, – європейською панґенерацією. Чого б ні – красиво і по-сучасному. А ще – «оруелівським поколінням», штучно стуливши до однієї купи народжених у 1984 році і тих, хто народився хронологічно близько до цієї дати; і вже перераховують навіть імена і країни…
25 вересня український переклад останнього Гаррі Поттеру виходить в продаж. Цілих два роки після виходу передостаннього роману про Гаррі світ мучився питанням – кого не пожаліє вбити в заключній книзі поттеріани пані Ролінґ? Сюжет, вся чарівність якого тримається на симпатіях читача до позитивних персонажів, котрі тим лиш і займаються, що майже безперервно уникають смертельних небезпек, не міг бути розв’язаним без кривавих трагедій.
Щойно після виходу в світ свіжої книжки Джоан Ролінґ «Harry Potter and the Deathly Hallows» я купив її в Києві за 180 гривен і кілька днів присвятив інтенсивному читанню цього «дитячого роману». Доповідаю, чому не жалкую за «втраченим часом».
Нове українське видавництво «Маузер», чільником якого є поет-двотисячник Олег Романенко видало першу свою книгу – збірку молодих поетів. «Дві тонни» – не випадкова назва – рівно стільки важать усі автори, зібрані під однією обкладинкою.
За останні півтори сотні років у світі написано не так вже й багато дитячих (чи то пак – чудесних) книжок, що переходять від покоління до покоління неушкодженими часом. Тобто – сприймаються новими читачами майже з таким самим захватом, як і їх давніми попередниками.
Заснований у березні цього року літературно-мистецький журнал «Золота доба» лишень у липні видав свій перший номер «на продаж». Загалом у виданні представлена, як довколамистецька есеїстка, так, власне, і твори. Видається сей україномовний журнал на надлишок грошей іншого видання про зброю.