21 серпня 2018
Olga Volkova літературна рецензія, ...
«ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНЫ…»? Коментар до роману Івана Корсака «За серпанком, загадковим серпанком» (К.: «Ярославів Вал», 2018)
18 жовтня 2017
Тетяна Дігай літературна рецензія
Божий дар пересмішника
11 вересня 2017
Тетяна Дігай література, ...
Жива валюта таланту
19 червня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Сага про душі на роздоріжжях
17 травня 2017
Olga Volkova література, ...
Торжество пам’яті
21 квiтня 2017
Olga Volkova література, ...
Інтелігенція на перехрестях долі
21 квiтня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Здолавши тернистий шлях
9 березня 2017
Яр Левчук література, ...
“Ностальгія” Євгенії Кононенко: У пошуках втраченого Києва
9 березня 2017
Світлана Патра література, ...
Роздуми Петра Таланчука про Україну та її шлях до щастя – у книзі публіцистики «Прозріння»
11 лютого 2017
Яр Левчук література, ...
Андрій Кокотюха у новому романі розправляється із русофілами і рекламує Львів початку ХХ ст.
Анонім ↓
Рецензія на книгу Любка Дереша "Поклоніння Ящірці"
Yaroslava (анонімно) ↓
Троянда Василя Стефаника як символ життя і смерті
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
женя (анонімно) ↓
Історія про псячого Миколку
читатель (анонімно) ↓
«Ловець у житі» Селінджера: нонконформізм, бунт, протест
lol (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Галина (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
«Mann gegen Mann
Kalte Zungen die da schlagen
Schwulah»
RAMMSTEIN, «Mann gegen Mann»
«Люблю почитати про підарасів...», – саме цю фразу я мав змогу почути з прекрасних, червоних, пухкеньких вуст однієї дівчини, відвертої феміністки, коли вона купувала цю книжку, книжку знаного польського публіциста й письменника Міхала Вітковського «Хтивня» («Lubiewo»).
Бароковій людині жилося, певно, краще. Тому що вона твердо вважала, що доля її задовго до народження вже написана, і нічогісінько змінити вона не може. Та й у давніх греків нитку долі ткали мойри абсолютно без людської згоди на те. А зараз – одна суцільна невизначеність. Кожен ладен робити свій вибір, кожен думає за себе, кожен є творцем власної долі і так далі. А що як раптом, отак з невідомого дива, виявиться, що нашими вчинками керує Хтось. Хтось не в значенні Бога, Абсолюта, Істини чи Справедливості, а просто Хтось – невідомий нам та нашій свідомості, настільки далекий і близький водночас, що ми ніколи б не вигадали Його. І цей Хтось має нас за пішаків на своїй шаховій дошці. І цього Когось не особливо-то і цікавить особиста доля кожного. Його цікавить тільки Час та його потреби.