«Помста сірої миші» літературі та кіно

«Помста сірої миші» – друга книга Наталі Коробко, що вийшла в перекладі на українську мову. Дедалі частіше в літературі та кіно висвітлюється болюча для кожної жінки тема привабливості. Російській Каті Пушкарьовій, невдалому прототипу американських soup-opera’s, загрожує відчутна конкуренція з боку української дівчини Клавдії Розуменко – головної героїні роману «Помста сірої миші».

Солодкий присмак Іспанії – «Червоне солодке сонце»

Галина Логінова – молода українська письменниця, яка в 2001 році стала лауреатом першої премії видавництва «Смолоскип» за повість «Піщана ріка». В своїй другій книзі «Червоне солодке сонця» Логінова розкриває відкритість жіночої душі своєї автобіографічної героїні Галлеї.

Скільки потрібно стронґовських геніїв щоби там закрутити лампочку?

Поета Іллю Стронґовського легко назвати ориґінальним і своєрідним. Так само легко вважати його героєм свого часу – одним із нас та інших. Набагато складніше відмовитися від ярликів, взяти до рук книгу (увімкнути комп’ютер і відкрити потрібний файл), випасти з життя на певний час і почитати в тиші (як варіант – під звуки вашої особистої музики).

Кохання на двох під однією обкладинкою

Талановиті письменники не завжди можуть прорватися в маси. Вони не займаються створенням епатажного іміджу, а ховаються десь кулуарах і творять. Любов Пономаренко – українська письменниця, чиє ім'я не потрапляє на слух з виходом кожної нової книги. Для когось це ім'я може виявитись зовсім новим, але насправді Пономаренко вже має декілька книг, в яких зібрані її повісті та оповідання – «Тільки світу» (1984р), «Дерево облич»(1999), «Ніч у кав'ярні самотніх душ» (2004). Окремі твори письменниці перекладено німецькою та японською мовами.

«Ритуал» Марини та Сергія Дяченко таки видано українською

Десять років потрібно було Україні, щоб вона почала відкривати для себе своїх геніальних письменників. В далекому 1996 році за різного роду проблемами країні було не до літератури, і у подружжя Дяченків на українських теренах вийшла тільки одна, майже непомітна для читачів, збірка оповідань, і лише зараз, коли події дворічної давнини сколихнули застояне пострадянське болото, у нас почали видавати книжки, які вже давно вийшли іншими мовами. Роман «Ритуал» взагалі постраждав свого часу з усіх сторін – по-перше, він вийшов одночасно із закінченням дилогії про брамника і загубився в тіні свого більш відомого та очікуваного брата, по-друге, підлітковій літературі тоді приділяли занадто мало уваги як видавці, так і читачі. І по-третє, хай мене звинувачують в упередженості, але йому не вистачало україномовного оформлення – ця книжка просто зобов’язана бути українською мовою, більш м’якою в порівнянні з російською, якраз для дітей та підлітків.

Творчі синдроми Наталки Сняданко

Львівська письменниця Наталка Сняданко запропонувала країні свою третю книгу «Синдром стерильності». Дебютний роман письменниці «Колекція пристрастей» мав неабияку популярність в Польщі, тоді як українська читацька аудиторія майже пройшла повз нього. На відміну від першої книги, яка вилежувалась протягом десяти років перш ніж з'явитись в друкованому вигляді, «Синдром стерильності» має бути більш дорослим, без доброї дитячості, з зовсім іншою манерою викладу та підходом до сюжетної зав'язки.